КОБИЛЕЦЬКИЙ ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

 368818.02.2009

автор: Овсієнко В.В.

КОБИЛЕЦЬКИЙ ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ (нар. 1928 р., с. Ясениця Сільна Дрогобицького р-ну нині Львівської обл. – п. 1997 р. в с. Мшана Городоцького р-ну Львівської обл.).
Репресований за зв’язки з українським повстанським рухом. Член-засновник підпільної організації «Об’єднання» в м. Інта Комі АРСР, референт пропаганди.
З селян-середняків. Закінчив Бориславську педагогічну школу. Вчителював.
У жовтні 1949 р. заарештований за звинуваченням у зв’язках з повстанським рухом. Разом з учителями Костянтином Айзенбартом та Володимиром Слив’яком, з якими навчався в педшколі, постановою Особливої наради при Раді Міністрів СРСР (ОСО) у 1950 р. ув’язнений у виправно-трудових таборах за антирадянську діяльність строком на 10 р.
Покарання відбував у таборі № 3 «Мінлагу» – «Мінеральне управління таборів», м. Інта Комі АРСР. Працював на шахті. К. завжди був душею товариства, опорою своїх друзів. Брав участь у збиранні коштів для хворих, у відзначенні релігійних та національних свят і пам’ятних дат. Молоді політв’язні – так зване «студентське братство» – домагалися права одержувати і читати українські книжки та пресу. По руках ходили рукописні реферати просвітницького характеру. Один з них написав К. – під назвою «1921-1939 рр.». У ньому викладено історичні події в Україні.
1956 р. К. за постановою Комісії Президії Верховної Ради СРСР звільнений достроково. Жив і працював в Інті. Одружився зі звільненою 25-літницею Стефанією Сліпак, яка самовіддано допомагала своєму чоловікові в його нелегальній роботі, була його захистом та опорою.
К. дружив з Володимиром ЗАТВАРСЬКИМ, спілкувався з Богданом ХРИСТИНИЧЕМ, Ярославом ГАСЮКОМ, Василем Василиком, Володимиром ЛЕОНЮКОМ, Богданом ХРИСТИНИЧЕМ, Яремою Жуковським, Дмитром Жовтяком – ініціаторами створення підпільної націоналістичної організації. Вперше це питання обговорювалося на зустрічі в лютому 1956 р., коли вже можна було виходити за межі таборів. Перші збори однодумців з участю К. відбулися в березні 1956. Ці збори постановили розробити програму і статут організації, яку назвали «ОБ’ЄДНАННЯ». Установчі збори її відбулися в кінці травня чи на початку червня 1956 р..
"Об’єднання" вважало себе складовою частиною ОУН (на цьому наполягли молодші – В. ЗАТВАРСЬКИЙ та К.) і поставило за мету здійснювати її в нових умовах. Провідником «Об’єднання» обрали Я. ГАСЮКА. Склали клятву, Провідник призначив склад Керівного Осередку з 6 осіб. К. був призначений заступником Провідника і референтом Служби Безпеки. Він брав активну участь у всіх наступних зборах КО (їх було не менше 10).
За завданням Провідника К. їздив у Дрогобич з метою знайти контакт з підпіллям ОУН та роздобути шрифт для друкарні. Ні те, ні друге йому не вдалося. Разом з Д. Жовтяком переписував і друкував на друкарській машинці складені В. ЗАТВАРСЬКИМ реферати.
За приїздів у рідне село Ясениця Сільна зорганізував там низовий осередок «Об’єднання», давав односельчанинові Миронові Гаврилику машинописну і рукописну літературу, зокрема, реферати на історичні теми, стару оунівську літературу ідеологічного та вишкільного характеру.
З приїздом в Інту Василя БУЧКОВСЬКОГО допомагав йому облаштувати друкарню.
Наприкінці 1958 чи на початку 1959 року, коли виникла загроза обшуків, К. та В. ЗАТВАРСЬКИЙ усі організаційні матеріали, що були в їхньому розпорядженні, та друкарську машинку передали на зберігання Д. Жовтяку, який заховав їх у власноручно збудованих тайниках у вулканізаційній майстерні шахти № 9. Перед від’їздом в Україну влітку 1959 р. він ввів у курс справи К. та В. ЗАТВАРСЬКОГО.
У справі "Об’єднання" К. заарештований останнім – 1.07. 1960 р., коли від його показів уже нічого не залежало. «Він арештований фактично за відмову осудити прилюдно свою антирадянську діяльність, – пише Б. ХРИСТИНИЧ. – Пригадую, як один із слідчих (здається, підполковник Іонов) просторікував насмішкувато про його відмову засудити прилюдно свою націоналістичну діяльність. Він був щиро здивований, що людина вибрала роки ув’язнення замість того, щоб сказати кілька негативних слів про своє минуле. У чекістській логіці це ніяк не вкладалося в голову».
К., як і всі «об’єднанці», при підписанні статті про закінчення слідства відмовився від послуг адвокатів, яких їм нав’язували слідчі. Але дружини К. та Я. ГАСЮКА найняли московських адвокатів Богачова П. Я. та Кульберга Я. М.. Захисники стверджували, що у діяльності членів "Об’єднання" відсутні дії, передбачені ст. 1 Закону про особливо небезпечні державні злочини (намір повалити радянську владу), та суд не взяв їхні докази до уваги. 10.10. 1960 р. Верховний Суд УРСР засудив К. за ст. ст. 1, 9 Закону про кримінальну відповідальність за державні злочини, з застосуванням ст. 37 Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік, до позбавлення волі у виправно-трудовій колонії строком на 5 р. з конфіскацією належного йому майна, без обмеження в правах. Я. ГАСЮК і В. ЛЕОНЮК дістали у цій справі по 12 р., Б. ХРИСТИНИЧ – 10, В. ЗАТВАРСЬКИЙ – 8 р. таборів суворого режиму.
Покарання відбував у мордовських концтаборах. Левко ЛУК’ЯНЕНКО характеризує К. як спокійну, урівноважену людину, впевнену у правоті своєї справи.
Дружина К. 1960 р., після арешту чоловіка, виїхала у своє рідне село с. Мшана Городоцького р-ну на Львівщині, куди після відбуття терміну покарання (1.07. 1965) прибув і К.
З настанням «перебудови» та незалежності К. став душею громадського та політичного життя села. Односельчани двічі обирали його війтом. Трагічно загинув у 1997 р. – за незрозумілих обставин його смертельно травмував автомобіль. Дружина померла 1993 р.
Поховані у с Мшана.

Бібліоґрафія:
Леонюк Володимир. На прю стає Об’єднання // Зона, 1994. – № 6. – С. 163 – 180.
Русначенко Анатолій. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х – початок 1990-х років. – К.: Вид. ім. Олени Теліги, 1998. – С. 63 – 72; 370-389.
58-10. Надзорные производства Прокуратуры СССР по делам об антисоветской агитации и пропаганде. Март 1953 – 1991. Аннотированный каталог. Под ред. В.А. Козлова и С.В. Мироненко; сост. О.В. Эдельман, М.: Международный Фонд «Демократия», 1999. – 944 с. (Россия. ХХ век. Документы)»: – С. 550.
Христинич Богдан. На шляхах до волі. Підпільна організація «Об’єднання» (1956-1959). – Львів, 2004. – 416 с.
Лук’яненко Левко. Галицьке «Об’єднання» // З часів неволі. Соснова-7. – К.: МАУП, 2005. – C. 421.

Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 18 лютого 2009 року.


 Поділитися

Вас може зацікавити

Спогади

ЖОВТЯК Дмитро. ЧОРНИЙ ЛІС. Кононович Леонід: літературний запис

Персоналії / Український національний рух

ЗАТВАРСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ. Овсієнко В.В.

Організації / Український національний рух

ОБ’ЄДНАННЯ: ВИРОКИ, УХВАЛА

Персоналії / Український національний рух

ГАСЮК ЯРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ОБ’ЄДНАННЯ (м. Інта, Комі АРСР, 1956-1959, 94 особи). Христинич Б.Т.

Персоналії / Український національний рух

ЛЕОНЮК ВОЛОДИМИР ГНАТОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ХРИСТИНИЧ БОГДАН ТЕОФІЛОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

ЛЕОНЮК Володимир. НА ПРЮ СТАЄ ОБ’ЄДНАННЯ. Леонюк Володимир Гнатович

Інтерв’ю

ШУПТА ДМИТРО РОМАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Організації / Український національний рух

Об’єднання. Борис Захаров

MENU