КОНЦЕВИЧ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ (нар. 05.06.1935, с. Млинище Житомирського р-ну Житомирської обл.. - п. 21.07. 2010, м. Житомир).
Письменник, дисидент, “;символ і легенда покоління шістдесятників”; (Іван Дзюба).
Рятуючись від голоду, в 1947 родина перебралася в Житомир. Батько, завісивши вікна, таємно підробляв на швейній машинці, за що його переслідували як “;приватного підприємця”; —; син запам’ятав обшук 1949. На собі відчув і презирство “;городських”; російськомовних ро-весників до своєї “;сільської”; мови. Це і був ґрунт для формування національної свідомости.
1952 р. 9-класник Євген, пірнувши в річку Тетерів, зламав хребет. З тих пір він не ходив, інвалід першої групи. Ціною неймовірних зусиль юнак тримався за життя і знайшов у ньому своє місце.
Він не мріяв стати письменником. Але доля звела його з Васильком Хомичевським —; сином блискучого перекладача античної літератури Бориса Тена, з братами Валерієм і Анато-лієм ШЕВЧУКАМИ, —; і перед ним відкрився неозорий світ словесности. К. пробує писати. Його оповідання публікувалися в ґазеті “;Літературна Україна”;, у журналах “;Вітчизна”;, “;Дніп-ро”;, “;Україна”; та ін.
1963-65 К. навчався на заочному відділенні Житомирського педінституту. Після виходу в 1964 збірки оповідань “;Дві криниці”; прийнятий до Спілки письменників України.
Місцеві партчиновники хотіли було створити з К. такого собі місцевого “;Павку Корча-гіна”;. До нього почали ходити піонери й пенсіонери. Сама секретар обкому КПУ з ідеології О.Чорнобривцева аґітувала його вступати в партію. Він відмовився, бо жива його душа тяг-нулася до людей іншого спрямування.
До Житомира, на Другий Шевченківський провулок, 12, приїздили люди, яких пізніше назвали шістдесятниками. На його 30-річчя, 5 червня 1965, приїхали Алла ГОРСЬКА, Іван, Леоніда та Надія СВІТЛИЧНІ, Є.СВЕРСТЮК, В.ЧОРНОВІЛ, М.ПЛАХОТНЮК, І.Жиленко, М.Гуць, Г.ВОЗНА-КУШНІР, В.Цимбал, Б.Мамайсур. Розмовляли, співали, жартували. Євген був щасливий. Колишній сусід Оксентій Мельничук, який вибивався в номенклатуру, приніс показати альбом, у якому К. після від’їзду друзів виявив підслушку і знешкодив її —; КГБ вже готувався до серпневих арештів 1965. Нагрянув обшук... Сам начальник обласного КГБ пол-ковник І.І.Юдін з групою своїх підлеглих вимагав видати підслушку і зберігати таємницю, умовляв К. працювати на їхню установу. К. рішуче відмовився —; і ганебна історія стала відо-мою всій дисидентській Україні. Про неї розповідали закордонні радіостанції. Той же Юдін запропонував К. виступити в пресі проти зарубіжних публікацій про “;подарунок”; на день на-родження. К. знову відкинув пропозицію... Через 7 років майор КГБ Медвецький цинічно по-вчав на допиті: “;Ви, Євгене Васильовичу, свій життєвий хребет зламали не тоді, коли стри-бнули з кручі в річку, а тоді, коли не послухалися доброї поради Івана Івановича і не допомогли нам”;.
18.04.1972 в К. знову був обшук у зв’язку з новою хвилею арештів шістдесятників: ви-лучили 17 документів самвидаву, багато рукописів, листів, друкарську машинку та інше. “;Якби той лежачий труп устав, він усе одно не ходив би. Він у нас сидів би...”;, —; відверто сказав один житомирський кагебіст.
Житомирська письменницька організація на чолі з В.Канівцем двічі намагалася виклю-чити К. з членів Спілки письменників, але партійні боси згори осмикнули: “;Не робіть із нього великомученика”;. К. перестали публікувати. Він був щільно обставлений стукачами.
Обструкція тривала до середини 80-х. 1985 вийшла друга збірка оповідань К. “;Ідучи вулицею”;. Виходили книги перекладів з польської та російської мов.
К. з оптимізмом вітав національне відродження кінця 80-х —; початку 90-х. Будучи поза політичними організаціями, він, то більше, впливав на національно-культурне, літературне, політичне життя в Житомирі, на духовне відродження України. К. користувався величезною повагою і любов’ю в колах української інтеліґенції.
„Євген Концевич —; людина величезної притягальної сили”;. (В.ЧОРНОВІЛ).
„У нашому нестабільному, усе більш несправжньому світі, є маленький справжній острівець, який тримається загадковою силою”;. (Є.СВЕРСТЮК).
„Євген Концевич свого роду символ і легенда для цього покоління —; покоління шістдеся-тників. Це дивовижна людина, яка завжди всіх надихала, не його треба було підтримувати, як здавалося б, —; він усіх підтримував і підживлював енергією...”; (І.ДЗЮБА).
„Він тримається так, ніби нема в нього ніякої біди і хвороби, а просто в нього така манера —; приймати гостей лежачи”;. (В.Шевчук).
«Він налякав мене своєю усмішкою і своїм ніде ніяк не закоріненим оптимізмом; чиста, звільнена од плоті духовність - чистий дух очей» (В.СТУС)
К. —; лауреат Всеукраїнської премії в галузі літератури й мистецтв імені Івана Огієнка (1999). Член Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, заступник го-ловного редактора журналу „Косень”;.
Указом Президента України від 26.11.2005 нагороджений орденом „За мужність”; ІІІ ступеня. Був одружений. Похований на Смолянському кладовищі в Житомирі.
На школі № 23, де навчався К., 5.05.2015 р. відкрито пам’ятну таблицю з зображенням знаменитого його рушника з підписами півтисячі друзів.
Бібліоґрафія:
І.
Жити, жити, жити! // Смолоскип. - 1964. - № 3. - с. 8-9.
Дві криниці. Новели. - К.: Молодь, 1964. - 84 с.
Йдучи вулицею. Оповідання. - К.: Радянський письменник, 1985. - 160 с.
Дві криниці. Новели. - К.: Дніпро, 1990.
Таємна зброя Валерія Шевчука // Голос громадянина, № 13. - 1990. - Серпень.
Чому вона мовчить? Голубко моя сиза // Вечеря на дванадцять персон: Житомирська прозова школа / Упоряд., передм., літ. ред. В.Даниленка. - К.: Генеза, 1997. - С. 97-116.
Тутешня кава. Статті, есеї, спогади, теревені, хармани, світлини. - Житомир: Бібліотека журналу «Авжеж!», - 2000. - 240 с.
Вона йшла усміхнена… Новели. Оповідання. Етюди. - Житомир: ПМ М.Г.Косенко. - 2002. - 216 с.
Голубко моя сиза. - К.: Неопалима купина. - 2003. - 64 с.
Мамо!.. Мамочко!!. Прокинься!!!. Літературно-мистецьке видання новели Євгена Кон-цевича «Чому вона мовчить”; (12-ма мовами). Худ. Микола Соболівський. - Житомир: Мете-лик. - 2004. - 56 с.
Чому вона мовчить? // Свобода. - 2006. - 3 лютого.
Голубині пастелі: Оповідання. - Тернопіль: Богдан, 2009. - 80 с.
«Щедротний паростку могутнього коріння!» [Про Бориса Тена] // Українська літературна газета. - № 2 - 6 (8- 12). - 2010. - Червень - липень.
ІІ.
Мушкетик Ю. Портфель набит рукописями… // Дружба народов. - 1964. - № 6.
Н.Світлична. “;Подарунок”; на іменини // Вільне слово (Житомир), № 20 (28). - 1991, 1 червня.
Протокол обшуку (18 квітня 1972 року) // Віче (Житомир), № 18, 1991. - Жовтень.
В.Овсієнко. Подарунок на іменини // Самостійна Україна, Ч. 25 (126). - 1994. - 2 липня.
Юнак із вогненної печі. Записав В.Овсієнко. // Самостійна Україна, № 24 (171). - 1995. - 3 липня.
Жиленко І. Homo feriens // Сучасність. - 1997. - Ч.10. - С. 53, 63; 1998 - Ч.9. - С. 37-40, 44, 48-49; Ч. 10. - С. 44-45, 48; 1999. - Ч.2. - С. 53, 55, 60-61; Ч. 12. - С. 129, 147.
Божко С. Ноїв ковчег зупинився в Житомирі // Золоті ворота. - 1998. - Вип.. 5. - С. 82-92.
Шевчук В. Прозаїки шістдесятих та сімдесятих сьогодні і вчора // Кур'єр Кривбасу. - 1999. - Ч. 118. - С. 6-7.
Білоус П.А. Він випромінює світло… // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2000. - Ч. 5. - С. 174.
Савенець А. Біля рідних джерел: Творчий портрет Є.В.Концевича // Поліський дивосвіт. Література рідного краю: Житомирщина. - Част. І. - Житомир, 2000. - С. 458-461.
Лєцкін М. «Я живий на всі 200 відсотків…» // Дивослово. - 2001. - Ч. 6 (532). - С. 23-25.
В.Овсієнко. Прямостояння, або У Євгена Концевича така манера: приймати гостей ле-жачи // Дзеркало тижня. - 2002.- № 27 (402). - 20 липня.
Роман Корогодський. Рекорд світлоносності // Українська мова та література. - 2002, № 40. - С. 37-41.
Валерій Шевчук. На березі часу... - К., Темпора, 2002. - С. 103-117.
Овсієнко Василь. Прямостояння... // Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. 2 / Упорядкував автор. - Харків: Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, 2005. - С. 83-89. (Це ж: Літературна Україна. - 2005. - 16 червня). https://museum.khpg.org/1204012312
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. - Харків: Харківська правозахис-на група; „Права людини”;, 2006. - C. 319-322. https://museum.khpg.org/1113913130
Вічний воїн життя. - Україна молода, № 114. - 2008. - 21 червня.
Концевич Євген Васильович // Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний до-відник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - C. 328-329.
Лозинський Ничипір. Раз добром нагріте серце. - // Час Руху. - № 13 (142). - 2010. - 6 липня.
Пам΄яті Євгена Концевича // Українська літературна газета. - № 15 (21). - 2010. - 23 липня.
Символ і легенда шістдесятників. Слово на помин душі. Пам΄яті Євгена Концевича // Літературна Україна. - № 26 (5358). - 2010. - 29 липня.
Концевич Євген Васильович [автор В.Овсієнко]// Одеська хвиля-5. Документи, твори, спогади в΄язнів сумління / Упор. П. Отченашенко, О. Різників, Д. Шупта. - Одеса: Сімекс-прінт, 2010. - C. 303-305.
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 328-329; 2-е вид.: 2012 р. - С. 366-367.
Лицар нескореного духу: спогади про Євгена Концевича / Редактор-упорядник Григорій Цимбалюк. - Житомир: ФОП «Євенок О.О.», 2014. - 360 с.: ілюстрації; 2-ге вид.: 2016 р. - 388 с.
Валерій Шевчук про Євгена Концевича - Ж. «Тиждень», № 32 (145).- 2010. - 4 серпня: https://museum.khpg.org/1455477124
Василь Овсієнко, Євген Концевич. Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 14.09.2016.
