ЛЕСІВ ЯРОСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ

 791819.04.2005

автор: С.Карасик. Переклав В.Овсієнко

 

 

 

(нар. 03.01.1943, с. Лужки, Долинського р-ну, Івано-Франківської обл.— п. 19.10.1991 р., Болехів, Івано-Франківської обл.)

Член Української Гельсінкської групи (УГГ), активний учасник національно-патріотичного і релігійного руху. 

Батько і брат Л. були засуджені за участь в ОУН.

1965 Л. закінчив Івано-Франківський фізкультурний технікум, працював учителем у Кіровоградській обл.

Брав участь у діяльності Українського Національного фронту (УНФ). Заарештований 29.03.67 разом з Д.КВЕЦЬКОМ, З.КРАСІВСЬКИМ, М.Дяком і В.Кулининим (основна "п’ятірка" УНФ). Слідство вело Івано-Франківське УКДБ. У другій половині листопада 1967 виїзною сесією Верховного Суду УРСР засуджений за ст. 56 ч. 1 (зрада Батьківщини) та ст. 64 ч. 1 (створення організації) КК УРСР на 6 р. позбавлення волі.

Звинуваченим інкримінували журнал „Воля і Батьківщина“ (з 1964 до 1966 вийшло 16 номерів), "Відкриті листи", "Меморандум УНФ XXIII з’їздові КПРС", "Заяву УНФ".

Покарання відбував на 19-му табірному пункті Дубровлагу в Мордовії. Брав активну участь в акціях протесту полів’язнів. 1970 ув’язнений на 3 р. у Владимирській тюрмі.

Звільнився 29.03.73, повернувся до м.Болехова Івано-Франківської обл., працював робітником на лісокомбінаті. Перебував під адміністративним наглядом. Одружився, 1976 народився син Тарас.

З жовтня 1979 член УГГ.

15.11.79 заарештований у Болехові за звинуваченням у зберіганні наркотиків. За декілька днів до арешту Л. був викликаний на рентґен до поліклініки за направленням підприємства, де працював. Під час рентґену піджак висів без нагляду в сусідній з кабінетом лікаря кімнаті. За цей час працівникам КДБ вдалося зашити за підкладку піджака дві ампули. При трусові шукати почали одразу в піджаці, крім того виявили "невелику кількість", як записано в протоколі, якогось білого порошку. Ймовірно, його підкинули просто під час обшуку. 06.02.80 Л. засуджений Болехівським районним судом Івано-Франківської обл. за ст. 229-6 ч. 1 КК УРСР (зберігання наркотиків без наміру збуту) до 2 р. позбавлення волі.

Відбувати покарання Л. послали в табір загального режиму ОР-318/46-15 у м. Сарни Рівненської обл.

У травні 1981 знову заарештований у таборі. Звинувачення таке ж, як і попереднього разу, тільки за ч. 2 ст. 229-6 КК УРСР. Слідство тривало 6 місяців, і Л. увесь цей час тримав голодівку з політичними вимогами. 15.11.81, у день викінчення терміну, безпосередньо в таборі відбувся суд, який засудив Л. ще до 5 р. таборів суворого режиму. Відбував покарання в Краснодоні Луганської обл. Звільнився з закінченням терміну.

Л. був одним з ініціаторів відродження Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). 1988 розпочав навчання в підпільній семінарії Владики Василика.

17.07.88 в с. Зарваниця Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. відбулася літургія з участю біля 15 тисяч вірних УГКЦ. 22.07.88 Л. попереджений про відповідальність за організацію літургії та оштрафований на 50 руб.

У самвидаві вийшла книжка проповідей Л.

1989 Л. прийняв сан священика УГКЦ. Виступив від імені УГКЦ на 50-тисячному мітинзі, що відбувся 21.05.89 в Москві в Лужниках у зв’язку з відкриттям I з’їзду народних депутатів СРСР.

02.08.89 знову з групою віруючих приїздить до Москви, щоб продовжити естафетну голодівку з вимогою леґалізувати УГКЦ. 03.08.89 разом з С.ХМАРОЮ та Н.Симоновою був прийнятий Б.Єльциним.

28.08.89 Л. заарештований удома в Болехові, але віруючі заявили протест, то наступного дня він був звільнений.

Провів десятки недозволених молебнів, зокрема, брав участь у перепохованні в Києві 19.11.89 В.СТУСА, О.ТИХОГО, Ю.ЛИТВИНА.

16.01.91 відвідав у Лук’янівській тюрмі С.ХМАРУ.

Ще 1988 Є.СВЕРСТЮК писав, що досі не зауважені вірші Л., хоч вийшла його збірка "На лінії болю". „У ній все справжнє, нарождене з болю... За формою поезія Л. проста. Вона пливе, як молитва, як подих душі",— пише Є.СВЕРСТЮК.

Л. Л. загинув в автокатастрофі за загадкових обставин. Похований у м. Болехові.
Указом Президента України № 937/2006 від 8.11. 2006 як член УГГ нагороджений у орденом «За мужність» І ступеня (посмертно).

Бібліоґрафія:
І.
Мить. Поезії. – Нью-Йорк, 1982.
ТТ (тюремна тиша). Поезії. – Івано-Франківськ: Перевал, 1992. 64 с. Передмова Опанаса Заливахи.
У небі пісня обірвалась. Поезії. – Львів: Каменяр, 1992.
Ярослав Лесів. Сніг без ґрат. Поезія. Епістолярій. Публіцистика. Спогади. Доку-менти. – Упорядник Орина Сокульська. Художник Сергій Ковика-Алієв. Переднє слово Євгена Сверстюка. Вступна стаття Тараса Салиги. – Київ: Смолоскип. – 2014. – 784 с., іл.
ІІ.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 1-13, 6-7, 7-17; 1981: 1, 2, 3, 5, 7-12, 9, 11, 12; 1982: 4-19, 6-24; 1984: 11-19; 1985: 11-26
Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 55.— С. 18-19; вип. 56.— С. 66; 1983, вип. 63.— С. 167-168.
Вести из СССР. Т. 2, 1982-1984.— Мюнхен: Права человека.— 1982, 3-3.
Л.Алексеева. История инакомыслия в СССР.— Вильнюс-Москва: Весть, 1992. – С. 10, 31, 276.
Є.Сверстюк. Блудні сини України. – К.: Знання, 1993.— С. 220-226.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980 років.— К.: Либідь, 1995.— С. 74, 168, 170, 173.
Ю.Зайцев. Ідея і чин Українського національного фронту.— Львів: Воля і Батькі-вщина. Український часопис. — 1997 № 2.— С. 26-34.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 109, 113, 114, 117, 132, 134.
Український Національний Фронт: Дослідження, документи, матеріали / Упоряд. М.В.Дубас, Ю.Д.Зайцев – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2000. – 680 с. (За покажчиком).
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Докумен-ти і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група; Харків: Фоліо, 2001. – Т. 1. – С. – 31, 32, 40, 87, 90-91; Т. 4. – С. 73-74, 81, 139-140, 197, 204, 207, 240-241.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 377-379. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113914508&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 367–369; 2-е вид.: 2012 р. – С. 412–413. 

Софія Карасик, Харківська правозахисна група. 2006. Останнє прочитання 10.08.2016.
.

 

 

 

 

 Поділитися

Вас може зацікавити

Інтерв’ю

ЛИША Раїса Савеліївна. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

КАЛИНЕЦЬ-СТАСІВ Ірина. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

МОРОЗ РАЇСА ВАСИЛІВНА. Овсієнко Василь, Ткачук Олександр, Павлов Валерій

Інтерв’ю

ГЕЛЬ ІВАН АНДРІЙОВИЧ. Інтерв’ю. Вахтанґ Кіпіані та Василь Овсієнко

Інтерв’ю

ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В., Захаров Б.Є.

Інтерв’ю

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

МУРАТОВ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

МУРАТОВ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ. На шляху до незалежної України: погляд у минуле з Москви. Муратов М.Ф.

Спогади

ГОРОХІВСЬКИЙ Л. Ф. НА ЗЛАМІ ЕПОХ: Хроніка громадянської та національної активізації на Тернопільщині (1988 - 1989 рр.) (Із принагідних записів у моєму щоденнику про перші кроки становлення Української Гельсинської спілки на Тернопільщині). ГОРОХІВСЬКИЙ Левко Федорович

Інтерв’ю

МАРИНОВИЧ ЛЮБА МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ПІРУС ВАСИЛЬ ЛУЦЕВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

КУЛИНИН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

СОКУЛЬСЬКИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

КАМПОВ ПАВЛО ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ВІВТАШ ЮРІЙ СЕРГІЙОВИЧ. Лиша Р.С.

Персоналії / Український національний рух

ЛИША РАЇСА САВЕЛІЇВНА. Овсієнко В.В., Лиша Р.С.

Персоналії / Український національний рух

МОРОЗ РАЇСА ВАСИЛІВНА. Овсієнко В.В.

Дослідження

ГОРОХІВСЬКИЙ Л.Ф. ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНКСЬКОЇ СПІЛКИ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ.... ГОРОХІВСЬКИЙ Л.Ф.

Дослідження

ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ В УКРАЇНІ. Овсієнко В.В.

Спогади

СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ. Овсієнко В.В.

MENU