ЛІСОВИЙ ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ (нар. 17.05.(насправді 29.08) 1937 у с. Старі Безрадичі Обухівського р-ну Київської обл.) - п. 20.07. 2012, м. Київ.
Філософ, організатор самвидаву в 60-х роках. Виступив з відритим листом на захист заарештованих шістдесятників і на знак солідарності побажав бути засудженим разом з ними.
Народився в селянській родині. Батько загинув на війні. У дитинстві зимовими вечорами чув розповіді селян про національне відродження 1917-20 (запам’яталися слова матері: “;От ходили з портретом Шевченка, співали українських пісень, за це нас і покарали”;), про колективізацію, розкуркулення і голодомор 1933 року. Ця усна істо-рія суттєво відрізнялася від тієї, яку викладали в школі.
1962 закінчив історико-філософський факультет Київського університету, викладав філософію в Тернопільському медичному інституті, 1966—;1969 навчався в аспіран-турі Київського університету за спеціальністю логіка, викладав у Київському універси-теті. З 1969 —; співробітник Інституту філософії АН УРСР. 1971 захистив кандидатську дисертацію на тему “;Логіко-філософське дослідження побутової мови”;.
Самвидав розповсюджував з 1961. З 1966, паралельно з науковою роботою, інте-нсивно організовував його виготовлення, зберігання та розповсюдження серед аспірантів і —; з допомогою В.ОВСІЄНКА —; в студентському середовищі. Л. - автор самви-давської статті “;Лист виборця Антона Коваля”;.
Хвиля арештів інтеліґенції 1972 підштовхнула Л. до відкритого протесту. Разом з Є.ПРОНЮКОМ видав №6 („київський”;) самвидавського журналу “;Український віс-ник”;, відновленого ними з метою дати громадськості інформацію про заарештованих і відвести від них звинувачення у виданні попередніх випусків. Л. також написав “;Відк-ритий лист членам ЦК КПРС і ЦК КП України”;. Він закінчувався так:
“;Зважаючи на умови, в яких подається цей лист, мені важко вірити в конструк-тивну реакцію на нього. Хоч я не виступаю ні в ролі відповідального, ні в ролі свідка, ні в ролі якимось чином причетного до тієї справи, що нині іменується “;справою Добоша”;, після подання цього листа я безперечно опинюся в числі “;ворогів”;. Мабуть, це й прави-льно, бо Добоша звільнено, а “;справа Добоша”; —; це вже просто справа, обернена про-ти живого українського народу і живої української культури. Така “;справа”; дійсно об’єднує всіх заарештованих. Але я вважаю себе теж причетним до такої справи —; ось чому прошу мене також заарештувати і судити”;. (Ярослав Добош —; громадянин Бельгії, який у кінці 1971 зустрічався з шістдесятниками у Львові й Києві, був заареш-тований КГБ, а після розкаяння в пресі й по телебаченню видворений. Див.: „Справа Добоша”;).
Лист фактично призначався для розповсюдження як самвидавський матеріал. З цією метою на друкарській машинці в червні —; липні 1972 було виготовлено близько 70 екземплярів листа і складений список людей, яким передбачалося вручити їх. Але 06.07.1972 Є.ПРОНЮК був заарештований з кипою відбитків по дорозі від машиніст-ки. Л. встиг 05.07 відіслати один власноручно надрукований екземпляр на ім’я Л.Брежнєва, один —; віднести у відділ листів ЦК КПУ на ім’я В.Щербицького, один —; вручити секретареві парткому Інституту філософії. 06.07 Л. був викликаний в Інститут і затриманий, 8-го виключений з КПРС, а 9-го заарештований. Одразу після арешту бу-ла звільнена з роботи в Інституті педагогіки його вагітна дружина Віра ЛІСОВА-ГРИЦЕНКО (народила сина Оксена 21.07).
Л. не вважав себе винним у вчиненні злочину. Київський обласний суд 06.12.1973 засудив Л. до 7 р. позбавлення волі в таборах суворого режиму та 3 р. за-слання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР. Посправниками Л. були Є.ПРОНЮК та В.ОВСІЄНКО.
Карався в мордовських таборах ЖХ-385/3 (п. Барашево, 1974-1975), № 19 (пос. Лєсной). У кінці 1976 разом з іншими політв’язнями переведений у пермські табори: ВС-389/37, пос. Половинка, до середини 1978; № 35, ст. Всесвятська. Покаранням за пере-хід на статус політв’язня утратив рахунок.
1979 етапований на заслання в пос. Нова Брянь Заіграєвського р-ну Бурятської АРСР. Заявив протест проти введення радянських військ в Афганістан. Йому створили нестерпні умови на роботі, він покинув роботу і був засуджений за звинуваченням у “;дармоїдстві”; до 1 р. таборів суворого режиму. Решту заслання відбував у пос. Ілька того ж району. Працював токарем на авторемонтному заводі. На заслання до Л. приїхала дружина Віра ЛІСОВА з дітьми Мирославою та Оксеном.
Звільнений у липні 1983.
Працював науковим співробітником Музею історії Києва (1983-1987), вчителем Великодмитрівської школи Обухівського р-ну (1987-1989), у 1989 ВАК СРСР відновив науковий ступінь кандидата філософських наук, 1989 реабілітований, у 1990 поновле-ний на роботі в Інституті філософії НАН України, спочатку на посаді наукового спів-робітника, згодом старшого н. с., від 1997 р. - завідувач відділу Історії філософії Украї-ни цього інституту. Викладав філософію на посаді професора в Київському міжнарод-ному університеті (1996 - 1999) та в Kиєво-Могилянській Академії (1998-2002). Брав участь у конференціях та круглих столах, наукових та організованих громадськими ор-ганізаціями (УРП, ОУН, Громадянською позицією тощо). Публікував статті на теми філософії і політології, готував навчальну літературу, укладав антології, перекладав філософську літературу з англійської та німецької мов, опублікував спогади.
Указом Президента України від 26.11.2005 нагороджений орденом „За заслуги”; ІІІ ступеня.
Бібліоґрафія:
Антін Коваль [В. Лісовий]. Відкритий лист до депутатів Рад УРСР // Сучасність, рік ІХ, ч.10, 1969. - жовтень. https://museum.khpg.org/1201207207;
Лисовой В.С. Обыденный язык с точки зрения логики. Аспект прагматики. (Специальность № 09-626 - Логика). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата философских наук. - Киев, 1970. - 23 с.
Василь Лісовий. Відкритий лист до членів ЦК КПРС (копія членам ЦК КПУ // Сучасність, ч. 10 (202), жовтень 1977. - С. 57 - 75; Відкритий лист до членів ЦК КПРС і ЦК КП України. - Зона (видання Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і ре-пресованих), № 8. - 1994. - С. 125-148; https://museum.khpg.org/1201206776
Three pfilosophers - political prisoners in the Soviet Union. And Edited by Taras Zakydalsky. - Smoloskyp samvydav series, No. 4, 1976- 20 p.
Василь Лісовий. Проти рожна. Авторська передмова до віршів, які друкуються лише тепер. - Україна. - № 16, 1990. - Квітень. - С. 13-16.
Василь Лісовий. Захід і права націй. - Слово, № 17 (391), 1991. - С. 6-7.
Історія філософії України. Хрестоматія. (Укладачі В. Лісовий та І. Русин не вказа-ні). —; К.: Либідь, 1993.
Карл Поппер. Злиденність історицизму. (Переклад і передмова). —; К.: Абрис, 1994.
Англо-український філософський словник. (Статті, упорядкування). —; К.: Ли-бідь, 1996.
Василь Лісовий. Академік Петро Толочко у барі «Чорний кіт». - Час, 1996. - 17 травня.
Василь Лісовий. Культура, ідеологія, політика. Збірка есеїв.—; К.: Вид-во ім. Оле-ни Теліги, 1997. - 352 с.
Василь Лісовий. Дисидентський рух (стаття для Енциклопедії сучасної України, ЕСУ): https://museum.khpg.org/1184447040
Інтерв’ю 9 жовтня 1998 року (яке В. Лісовий велів зняти) https://museum.khpg.org/1200242275
Василь Лісовий. Основи сучасної філософії. // Філософська думка. - 1999, №1-2; 1999. - №3; 1999 - №4; 2000. - №4; 2001. - №2.
Філософський енциклопедичний словник. - Київ: Абрис, 2002 (десятки статей з філософії).
Енциклопедія сучасної України. - Т. 1-13. - К. - 2001-2014 (десятки статей з філо-софії).
Дмитро Чижевський. Філософські твори в 4-х томах. - К.: Смолоскип, 2005. (Ук-ладання, передмова до третього тому).
Василь Лісовий. Спогади. І. Початок дороги: місце і час. - ж. Сучасність. - 2003, № 5 (505), с. 127-145; ІІ. Руїна побуту, уривки традиції (повоєнні роки). - 2003, № 6 (506), с. 112-124; ІІІ. Школа: видіння сяйливих вершин (1945 - 1956). - 2003, № 10 (510), с. 95-117; ІV. Університет (1956-1962): як осягнути неосяжне. - 2004, № 1 (513), с. 98-119; VІ. Аспірантура, Інститут філософії: думка і дія (1966-1972). - 2004, № 4 (516), с. 123-138; 2. Викладання в Київському університеті. Інститут філософії. - 2004, № 11 (523), с. 143-151; 2004, № 12 (524), с. 127-140; https://museum.khpg.org/1281364212
Лісовий В.С. У багатоголоссі політичних дискусій: Статті та інтерв'ю. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - 239 с.
Василь Лісовий. З приводу дискусій навколо двомовности. - Наша віра, № 2 (226). - 2007. - Лютий. - С. 14.
Лісовий В.С. Автобіографія. 8-11 червня 2008 р. https://museum.khpg.org/1470907318
Лісовий Василь. Спогади. Поезії / Василь Лісовий; Упор. Н. Вельбовець, В. Лісо-ва, Л. Туровець-Лісова. - К.: Смолоскип, 2014. - 664 с. + 80 іл.
Лісовий Василь. Під знаком Омеги. Поезії. Есеї. - Упор. Н. Вельбовець, В. Лісова. -К.: Смолоскип, 2016. - 440 с.
II.
Українська Головна Визвольна Рада, Нью Йорк, 21 січня 1974. Василь Лісовий засуджений на 5 років таборів
Погром української інтелігенції в Києві. - Сучасність, ч. 4 (172), 1975. - Квітень. - С. 124 - 126.
Three Philosophers - Political Prisners in The Soviet Union. - Smoloskyp samvydav se-ries, № 4, 1976.
Monsieur Leonid J. Brezhnev, 1978-12-18
Іваненка Григорія замітка. Про те і те… Про репресованого українсього фіолосо-фа Василя Лісового. - Християнський голос. - Ч. 25 (1586). - 1979. - 24 червня.
Хроника текущих событий.—; Амстердам: Фонд имени Герцена, 1979, вип. 16-27.—; С. 474.
Комітет оборони радянських політв’язнів, July 8, 1980.
Re the arrest of Vasyl Lisovy (June, 12. 1980)
ХТС.—; Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 28-31.—; С. 20, 24, 78; 1975, вип. 34.—; С. 30; 1976, вип. 40.—; С. 88, 138; 1979, вип. 36.—; С. 16; 1980, вип. 53.—; С. 87; вип. 54.—; С. 76; 1981, вип. 57.—; С. 94-95.
Арештували Василя Лісового (на відбитку нема назви видання. Мабуть, газета «Свобода», No 141, VOL. LXXXVII, 1980, Jule 24.
Vasyl Lisovy: arrested in exile. - The Ukrainian Weekly, No. 4, 1983, Sunday, January 23.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980-1985 рр. - 1980: 6-4. 7-1, 10-3; 1981: 1, 2, 3, 6-34, 10, 11; 1982: 3-32; 1984: 3-20; 1985:
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.—; К.: Либідь, 1995.—; С. 10, 90, 94, 112, 117, 125, 143, 193, 201, 202, 205.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.—; К.: Видавництво ім. О.Теліги.—; 1998.—; С. 146, 175, 189, 193, 194, 195, 217, 220.
Куліш Наталія (розмову вела). Неув'язнена душа філософа. - Столиця, № 102 (198), 1999. - 9 грудня. - С. 14.
Роман Коваль. Крок до пізнання. - [презентація антології «націоналізм»]. - Нація і держава, ч. 8 (175). - 2000, - Жовтень.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Докуме-нти і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група; Харків: Фоліо, 2001. - Т. 1. - С. 9 22 23 24 34 41-42 118; Т. 2. - С. 27 40-41 47 92 95; Т. 3. - С. 91, 103, 109; Т. - 191.
Роженко М. Липневі уроки радянської доби в історії України // Матеріали 10-х Липневих академічних читань. Випуск І. - К.: Український Центр духовної культури. - 2002. - С. 3-38; Там же: Василь Бишовець. Трохи про арешти липня 1972 року. - С. 66-70.
Овсієнко Василь. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. І / Упо-рядкував автор; Худож.-оформлювач Б.Є.Захаров. - Харків: Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, 2005. - С. 14, 15, 17, 19, 22-26, 28, 30, 32, 36-42, 51, 59, 120, 130, 132, 149, 154-157, 162, 173, 221, 225, 227, 303, 331, 337; Кн. 2. - С. 78, 111, 125, 126, 128, 138, 145, 146, 161, 181, 241, 259, 263-269. 272-279. 281-288, 292, 320.
Наталя Осипчук. Як «гартували» педагогів. - Україна молода, 2005. - 1 червня. - С. 8.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Єв-ропи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 388-391. https://museum.khpg.org/1113915214
Яків Гальченко (підготував). Радість і смуток провісників незалежності. - Голос України, № 10 (3760). - 2006. - 19 січня. - С. 13; № 11 (3761). - 2006. - 20 січня. - С. 7; № 12 (3762). - 2006. - 21 січня. - С. 8;
Сергій Климко (спілкувався). Василь Лісовий: голодомор як геноцид. - Слово Просвіти. - Ч. 47, 2009. - 2 грудня. - С. 5.
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 379-380; 2-е вид.: 2012 р. - С. 425-427.
В. Овсієнко. Відійшов у вічність Василь Лісовий - філософ, дисидент, політв'я-зень, великий громадянин України… - Інформаційний бюлетень, № 25 (961). - 2012. - 26 липня. - С. 7; Незборима нація, Ч. 8 (318). - 2012. - Серпень.
Оксен Лісовий. Дорога Василя Лісового. 25.06.2013. https://museum.khpg.org/1459028095
В. Овсієнко. Рік без Василя Лісового. - Інформаційний бюлетень (Кременчук), № 14 (984), - 2013. - 18 липня. - С. 7; В’язень власного сумління. - Україна молода, № 107 (4547). - 2013. - 30 липня. - С. 8 і 9.
Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 20.07.2012. Доповнив В. Лісовий. Останнє прочитання 11.08.2016.
