НІКІТІН ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

 400019.04.2005

автор: І.Рапп

 

 

 

(нар. 20.02.1937, с. Федоровське, Рогнединського р-ну Брянської обл., Росія — п. весною 1984, Донецька психлікарня)

Гірничий інженер. Захисник соціально-економічних прав робітників. Жертва каральної психіатрії. 

Народився в багатодітній селянській родині. Батьки все життя працювали в колгоспі.

Н. закінчив Донецький гірничий технікум, служив у Радянській Армії. Після демобілізації з 1962 працював на шахті механіком-електриком. 1965 вступив до КПРС. 1967 закінчив вечірній відділ електро-механічного факультету Донецького політехнічного інституту, став майстром.

З 1960-х, захищаючи права робітників, постійно звертався до місцевих і центральних партійних органів зі скаргами на порушення адміністрацією трудового законодавства і техніки безпеки. 1969 виступив ініціатором колективного листа до ЦК КПРС про незаконні дії адміністрації, який підписали 130 осіб.

Н. намагався створити на шахті групу захисту прав робітників. 1970 виключений з КПРС із формулюванням „за провокаційний лист“ і скоро звільнений з роботи. Апеляції до з’їзду КПРС та звернення до суду виявилися марними. Декілька років не мав роботи.

1971 намагався зв’язатися з посольствами західних країн у Москві, щоб передати документи, але був затриманий співробітниками КДБ і відравлений до Донецька.

13.01. 1972 Н. заарештований за звинуваченням за ст. 187-І КК УРСР у зведенні наклепів на радянський державний та суспільний лад і постановою суду від 14.06. 1972 направлений на примусове лікування до Дніпропетровської спецпсихлікарні (СПЛ). У 1975 переведений до психлікарні загального типу (ПЛ) і 26.03. 1976 звільнений.

Рік не працював. На початку 1977 звернувся до Норвезького посольства в Москві з проханням надати політичний притулок. Заарештований, коли виходив з посольства, запроторений до Донецької міської ПЛ. Через півтора місяця втік. Переховувався в Брянських лісах, але був пійманий працівниками КДБ і кинутий до Дніпропетровської СПЛ. За непослух карали „лікуванням“ нейролептиками. Переведений до Донецької міської ПЛ.

У травні 1980 Н. звільнений. У вересні 1980 експерт Робочої комісії з розслідування використання психіатрії в політичних цілях харківський психіатр А.КОРЯҐІН обслідував Н., визнав його здоровим, а історію хвороби Н. і свій висновок передав на Захід.

У листопаді 1980 Н. звертався до профспілкових об’єднань Великобританії з проханням посприяти у створенні вільних профспілок в СРСР. У грудні 1980 зустрівся з кореспондентом ґазети "Вашинґтон Пост“, що приїхав до Донецька, розповів йому про свою госпіталізацію на декілька років у СПЛ за виступи на захист прав робітників, зумів організувати йому зустріч з шахтарями, які розповіли про своє життя.

12.12.80, через три дні після цієї зустрічі, на квартиру Н. прибула бригада санітарів. Вони ввели йому укол прямо через одяг (Н. від цього втратив свідомість) і відвезли до районної психлікарні. Коли через декілька днів Н. відвідала в лікарні сестра, він її не впізнав.

Постановою суду 06.01.81 Н. утретє направили до Дніпропетровської СПЛ. З 1982 він перебував в Алма-Атинській СПЛ. У травні 1983 в Н. з’явилися сильні болі в шлунку, рвота. Лікарі діагностували рак шлунка. 22.06.83 Н. оперували, після чого йому на деякий час полегшало. У вересні 1983 Н. перевели в Донецьку ПБ, де тримали на знеболюючих препаратах.

Весною 1984 Н. помер.
 

Бібліоґрафія:

Л.Алексеева. История инакомыслия в СССР.— Вильнюс-Москва: Весть, 1992.— С. 29, 261, 314.

А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 242, 243.

Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1981, вип. 61.— С. 85.

Вести из СССР. Т. 1. 1978-1981.— Мюнхен: Права человека.— 1980, 23/24-19; 1981, 3-6.

Вести из СССР. Т. 2. 1982-1984.— Мюнхен: Права человека.— 1982, 1-21, 5-19.

Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи.— Нью-Йорк, 1984, вип. 4.— С. 7.

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Єв-ропи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 514–515.

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 461-462; 2-е вид.: 2012 р., – С. 524–525.

Ірина Рапп, Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 15.08.2016.

 

 

 

 Поділитися
MENU