СОКУЛЬСЬКИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ (нар. 13.07.1940, х. Червоноярський Си-нельниківського р-ну, Дніпропетровської обл. - п. 22.06.1992, м. Дніпропетровськ.)
Поет, правозахисник, член Української Гельсінкської групи (УГГ), редактор журналу «Пороги».
Влітку 1941 батько пішов добровольцем на фронт і в лютому 1944 пропав безвісти. Мати, Надія Гривнак, пережила сина, померла 6.02.2002.
Іван 1947-54 рр. навчався в Михайлівській семирічці, 1957 р. закінчив Синельни-ківську СШ № 3. Працював токарем, слюсарем.
1962-64 С. навчався на філологічному факультеті Львівського університету, з III курсу перевівся в Дніпропетровський університет. 13.05.1965 виключений з лукавим фо-рмулюванням "за недостойну поведінку", насправді за звинуваченнями у „націоналізмі”;. У Львові брав участь у роботі Клубу творчої молоді, у Дніпропетровську - в студії „Гарт”;.
Працював у багатотиражних газетах „Приорільська правда”;, „Червоний гірник”;, "Енергетик", але і звідти його "попросили" з політичних мотивів. Працював на заводах Дніпропетровська, на шахтах Львівсько-Волинського вугільного басейну, пожежником, матросом річкового флоту. Писав вірші.
Заарештований 14.06.1969 як автор "Листа творчої молоді Дніпропетровська" на захист роману О.Гончара "Собор" і проти русифікації краю. Інкримінували С. також розповсюдження самвидаву („Виступ П.Григоренка на захист кримських татар”;, стаття акад. Аганбеняна „Сучасний стан радянської економіки”; та ін.), написання віршів "Воли", "Ностальгія", "Святослав" та ін. Під час слідства С. заявив „явку з повинною”; і власнору-чно описав, як створювався „Лист...”; та виготовлявся самвидав. Було обшукано багато помешкань і допитано багато людей. Попри це, 27.01.1970 засуджений Дніпропетровсь-ким облсудом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР і ст. 41 ч. 1 КК УРСР (“;антирадянська агітація і про-паганда”;) на 4,5 р. таборів. У цій же справі Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ засуджений на 2,5 р. за ст. 187-І, Віктор САВЧЕНКО покараний умовно двома роками з відтермінуванням на 3 р.
Покарання С. відбував у мордовських таборах, з кінця 1971 - у Владимирському централі, у тюремному психбараці. Неодноразово сидів у карцерах. Дружив з Я.ЛЕСІВИМ, М.ГОРБАЛЕМ, Л.ГОРОХІВСЬКИМ, П.ЗАЛИВАХОЮ та ін., брав участь в акціях протесту. Звільнений 14.12.1973.
З кінця 1973 С. жив у Дніпропетровську. 5.08.1974 одружився Орисею Лесів, сест-рою Я.ЛЕСІВА. Працював робітником на різних підприємствах та установах, звідки його час від часу звільняли. Працював як літератор. У відповідь на чергову хвилю арештів пра-возахисників, зокрема, близьких друзів М.ГОРБАЛЯ, Я.ЛЕСІВА, П.РОЗУМНОГО, С. у жовтні 1979 вступив в Українську Гельсінкську Групу. У березні 1980 офіційно попе-реджений відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 25.12.1972, а вже че-рез місяць, 11.04.1980, С. заарештований органами КГБ. На захист його виступив Г.ПРИХОДЬКО, і був теж заарештований 01.07.1980.
С. інкримінували як наклепницькі, в основному, його вірші, навіть ті, за які він уже був покараний у 1969, наприклад, "Ностальгія". У всіх віршах суд вбачав наклепи на ра-дянський державний і суспільний лад, зокрема, на становище України в складі СРСР, від-сутність демократичних свобод, жалюгідне становище української мови і культури. У половині випадків твердження С. про те, що в тому чи тому вірші нема наклепів, бо описані події стосуються минулого, суд відкидав без будь-яких доказів, бо, бачте, С. "постійно, з метою завуалювати антирадянський зміст вірша, вдається до алеґорій, інакомовлень і так приховує під конкретними образами інші поняття."
У більшості випадків суд навіть не намагався доводити розповсюдження інкримі-нованих документів, указуючи на те, що вони зберігалися в С. до дня вилучення під час обшуку. У жодному з епізодів не доведена мета підриву ладу, хоч опис кожного почина-ється словами "з метою підриву й ослаблення радянської влади". Родичів С. на суді не бу-ло, бо їм повідомили про суд уже після його закінчення. Ніхто з друзів С. не був виклика-ний як свідок. С. і Г.ПРИХОДЬКО відмовилися від призначених адвокатів. Суд не прийняв відмови, і обидва підсудні на знак протесту оголосили голодівку, тримали її впродовж усього процесу. Через 4 дні захисник С. сам відмовився від участі в справі. Винними себе не визнали і відмовилися давати покази. Останнє слово С. виголошував 6 годин. Обидва засуджені Дніпропетровським облсудом 7-13.01.1981 за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 10 р. позбавлення волі (перші 5 —; у тюрмі, решта —; в таборі особливого режиму) і 5 р. заслання. Визнані особливо небезпечними рецидивістами.
З 22.05.1981 С. відбував покарання в Чистопольській тюрмі (Татарія). У кінці жо-втня сім’я одержала його листи зразу за півроку. 9.11 у С. вилучені всі рукописи: 62 уч-нівські зошити, 567 аркушів, 2 зошити виписок зі справи, 200 с. літературознавчих дослі-джень, 2 зошити віршів. С. посилав листи О.Гончару, П.Загребельному, В.Терешковій з проханням захистити його інтелектуальну власність - усе без результатів.
У лютому - серпні 1983 С. возили етапом у Дніпропетровськ з метою „профілакти-ки”;, наслідком чого в обласній газеті „Зоря”; від 12.06 з’явилося сфабриковане журналіс-том-кагебістом Леонідом Гамольським інтерв’ю під назвою „Прозріння”;. „Моїх слів там нема”;, - писав С. у листі від 15.08. Він добивався спростування наклепу, у зв’язку з чим був утретє заарештований Нижньокамською прокуратурою 03.04.1985, за 9 днів до закін-чення тюремного терміну ув’язнення. За сфабрикованим звинуваченням, ніби за бійку з В.КАЛИНИЧЕНКОМ, якої насправді не було, засуджений Чистопольським міськсудом за ст. 206, ч. 2 КК РРФСР ("злісне хуліганство і порушення тюремного режиму") на 3 р. з приєднанням їх до невідбутого терміну. Пережив інфаркт.
17.10.1985 прибув у відділення особливого режиму табору ВС-389/36-1 (сел. Ку-чино Пермської обл.). Понад 100 діб провів там у ШІЗО (штрафний ізолятор) за відмову від роботи та інші "порушення режиму". У 1987 переведений на 1 р. в одиночку, позбав-лений права на передачі. 08.12.1987 у зв’язку з ліквідацією того табору переведений у та-бір ВС-389/35. У квітні 1988 перейшов на статус політв’язня, 50 діб карався в ШІЗО за написання листів на ім’я Ґенерального Прокурора СРСР.
13.07.1988 дружини політв’язнів М.ГОРБАЛЯ Ольга Стокотельна та С. - Орися Сокульська почали естафетну голодівку за їх звільнення. Їх підтримали десятки людей - членів Українського Культурологічного клубу. 02.08.1988 С. звільнений у зв’язку з ви-мушеним курсом М.Горбачова на ліквідацію політичних таборів.
У січні 1989 С. включається в громадське і політичне життя, вступив в Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ), видавав 9 номерів журналу "Пороги". С. один із засновників місцевих організацій Товариства української мови ім. Т.Шевченка, "Меморіал", Народний Рух України, створював і очолював обласні орга-нізації Української Гельсінкської Спілки, Української Республіканської партії. 20.05.1991 С. був жорстоко побитий аґентами КГБ в Дніпропетровську під час пікетуван-ня на підтримку незалежности України, що призвело до значного погіршення здоров’я.
22.06.1992 С. помер, похований у м. Придніпровське.
Посмертно вийшли книги віршів С. "Владар каменю", "Означення волi", які підготувала до друку вдова Орися, двотомник листів видала дочка Марія. С. 1995 посмертно прийнятий у Спілку письменників України.
Посмертно 8.11.2006 нагороджений орденом «За мужність» І ступеня; 10.02.2010 - орденом Свободи. З 2016 р. у м. Дніпро є вулиця Івана Сокульського.
Бібліоґрафія
I.
Лист творчої молоді м. Дніпропетровська // Чорновіл В. Твори: У 10-и т. - Т. 3. («Український вісник», 1970-72) / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. М.Косів. - К.: Смолоскип, 2006. - С. 87-99. https://museum.khpg.org/1205789631
За право бути українцем // Визвольний шлях) Лондон), 1980. - Кн. 12; Те ж: Укра-їнська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. —; Торонто—;Балтимор: Смолоскип, 1983. —; С. 709-714; Те ж: Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. - Т. 4. - 101-104.
Владар каменю.—; К.: Український письменник, 1992. - С. 96 с.
Означення волi: вибрані поезії. Упор. О.В.Сокульська. - Дніпропетровськ: Січ, 1997. - 352.
Листи до Марієчки: Вибране листування (1981—;1987). Упор. О.Сокульська. —; Дніпропетровськ: Січ, 2000, —; 87 с.; Те ж: К.: Смолоскип, 2000. - 92 с.
Листи на світанку: Кн. 1. Епістолярна спадщина 1980 - 1982 років, документи, фо-тографії. Укладач М.І.Сокульська. - Дніпропетровськ: Січ, 2001. - 517 с.; Кн. 2, 1983 - 1988 рр., 2002. - 507 с.
Пороги: Літературно-мистецький і громадсько-політичний самвидав ний журнал: Вибране / Упор. Раїса Лиша, Юрій Вівташ, Орися Сокульська. - К.: Смолоскип., 2009. - 624 с.
II.
Судовий процес у Дніпропетровську // Чорновіл В. Твори: У 10-и т. - Т. 3. («Укра-їнський вісник», 1970-72) / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. М.Косів. - К.: Смолос-кип, 2006. - С. 169 - 173; Там же: М.Плахотнюк. За ними - правда (Відповідь наклепни-кам). - С. 173-187. Див. також: С. 21, 55, 87-99, 169-202, 252, 350-351, 369, 567-568, 630, 774, 880-881.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. —; Торонто—;Балтимор: Смолоскип, 1983. —; С. 11, 17, 61, 576, 707-714.
Вести из СССР. Т. 1. 1978-1981. —; Мюнхен: Права человека.—; 1981, 7-10; Т. 2. 1982-1984.—; Мюнхен: Права человека.—; 1982, 1-16, 10-7, 13-4; 1984, 7-19; Т. 3. 1985-1986.—; Мюнхен: Права человека. —; 1985, 20-24.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980-1985 рр. - 1980: - 1980: 8-1, 8-2, 8-12, 10-6; 1981: 1, 2, 3, 4, 5. 12; 1982 1-17, 7/8-1; 1984: 4-17; 1985: 4-17, 5-22, 10-4.
Хроника текущих событий.—; Нью-Йорк: Хроника, 1983, вип. 63.—; С. 79.
Л.Алексеева. История инакомыслия в СССР. Вильнюс-Москва: Весть, 1992.—; С. 21, 31.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.—; К.: Либідь, 1995.—; С. 84, 170, 171.
Українська Гельсінкська група. До 20-річчя створення.—; К.: УРП, 1996.—; С. 24.
М.Горбаль. Лицар. Страдник. Поет // Народна газета, № 24 (305). - 1997. - Червень.
Вахтанґ Кіпіані. Я владар каменю. Ось тут мої пороги... // Україна молода, 1997. - 24 червня.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.—; К.: Видавництво ім. О.Теліги.—; 1998.—; С. 156, 173.
Інтерв’ю Сокульських 5.04.2001 р. https://museum.khpg.org/1271416604
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Докумен-ти і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. - Т. 1. - С. 20, 31, 33, 38, 130, 154-156; Т.4. - 81, 101-104, 136, 198, 221, 240.
Володимир Платонов. „Якщо ти сам собі не в’язниця…”; - Дзеркало тижня, № 12 і 13 (387 і 288), 2002. - 29 березня і 6 квітня.
Михайло Скорик. Зима. Сповідь про пережите. - К.: Вид-во „Правда Ярославичів”;, 2002. - С. 69-101, 109-127, 137-138, 146, 164, 168, 350.
Мандрівки життя. Інтерв’ю з Петром Павловичем Розумним 11, 13 грудня 1998 ро-ку, 29 квітня і 25 листопада 2001 року. // Кур’єр Кривбасу, № 196. - 2006. - С. 194-222; № 197. - 2006. - С. 142-171; № 198. - 2006. - С. 123-152. (Про Сокульського: № 198, с. 123-132).
Володимир Платонов. Іван Сокульський: «Любити свій край - не злочин» (Розду-ми, навіяні ювілеєм поета) // Наше місто, № 95 (3186). - 2010. - 13 липня. - С. 4.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 731-735. https://museum.khpg.org/1113997845
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зін-кевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 612-614; 2-е вид.: 2012 р., - С. 695-697.
Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 20.04.2005. Суттєво доповнив 29-31.07. 2006; останнє прочитання 23.07.2016.
