Персоналії / Український національний рух
20.04.2005   В.Каплун

СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ ІРИНА ОНУФРІЇВНА

Активістка українського національного і правозахисного руху, поетеса, художниця, філолог

СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ ІРИНА ОНУФРІЇВНА (нар. 06.12.1940, м. Львів – п. 31.07.2012 р., Львів)

Філолог, активістка українського національного і правозахисного руху, письменниця, громадська діячка.

СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ ІРИНА ОНУФРІЇВНА

С.-К. народилася в родині вірних Української Греко-Католицької Церкви, гнаної в СРСР. Батько, Стасів Онуфрій Іванович (1911 р. н.) – робітник, мати, Петик Ганна Дми-трівна (1911 р. н.) – з селянської сім’ї. Серед родичів С.-К. були люди, зв’язані з ОУН. У повоєнні роки була свідком масового вислання українців до Сибіру. З дитинства палко мріяла про незалежність України. "У школі обпльовувалося найсвятіше, а вдома все це по-шепки пояснювалося", – згадувала С.-К. згодом.

Після закінчення середньої школи два роки працювала на виробництві. Час навчан-ня на слов’янському відділі філологічного факультету Львівського університету припав на "хрущовську відлигу" (1959 – 1964). Тодішні суспільні процеси в Угорщині й Чехословач-чині збуджували думку західноукраїнського студентства.

Закінчивши університет, С.-К. працювала методистом обласного будинку народної творчості, вчителькою, бібліотекарем, викладачем української мови та літератури у Львів-ському політехнічному інституті. Публікувала вірші для дітей.

С.-К. та її чоловік Ігор КАЛИНЕЦЬ були близькими друзями таких видатних диси-дентів, як В.МОРОЗ і В.ЧОРНОВІЛ.

1970 звільнена з роботи. Згодом улаштувалася ткалею. Викладала мову та літературу в школі – на замінах.

У липні 1970 підписала протест 9 громадян Львова проти арешту В.МОРОЗА. Восе-ни того ж року разом з чоловіком надіслала петицію до прокуратури УРСР з проханням дозволити бути присутніми на судовому розгляді справи В.МОРОЗА. Написала листа Го-лові Ради міністрів СРСР О.Косиґіну від імені родичів і друзів В.МОРОЗА, листа до Вер-ховної Ради УРСР з протестом проти порушень у ході судового розгляду. У грудні 1971 підписала декларацію про створення Громадського комітету захисту Н.СТРОКАТОЇ, куди увійшли також В.ЧОРНОВІЛ, В.СТУС, Л.ТИМЧУК, П.Якір.

12.01.1972 заарештована у Львові. Під час слідства викликали на допити її учнів. Зі ста школярів, які пройшли свідками у її справі, лише двоє чи троє дали покази проти неї: читала вірші, присвячені В.ЧОРНОВОЛУ, давала читати твори В.МОРОЗА, говорила про незалежну Україну. Слідчі не змогли довести причетність С.-К. до групи В.ЧОРНОВОЛА і участь у виданні позацензурного журналу "Український вісник". У липні 1972 суд роз-глянув справу про звинувачення С.-К. та С.ШАБАТУРИ за ст. 62 ч. 1 КК УРСР (“антира-дянська агітація і пропаганда”) і засудив С.-К. до 6 р. ув’язнення в таборах суворого ре-жиму та 3 р. заслання. Через півроку такий же вирок дістав її чоловік. Їхня маленька донь-ка Звенислава (1963 р.н.) була розлучена з батьками на 9 років.

Ув’язнення С.-К. відбувала у мордовському таборі ЖХ-385/3-4 (сел. Барашево). Ра-зом з С.ШАБАТУРОЮ, Н.СВІТЛИЧНОЮ та ін. брала участь у всіх акціях жіночої політ-зони: підписала листа в прокуратуру, де табірне начальство звинувачене в тому, що пере-шкоджало святкуванню Великодня; листа Ґенеральному секретареві ООН з проханням сприяти проведенню справедливого судового розгляду в присутності представників ООН; колективного листа на підтримку А.Д.САХАРОВА; заяву на захист тяжко хворого В.СТУСА; звернення до табірної адміністрації про дозвіл внести гроші до Фонду допомо-ги жертвам чилійської хунти і послати делеґаток на з’їзд Міжнародної Демократичної Асоціації Жінок; голодівка з вимогою статусу політв’язня; відмова від тяжкої фізичної праці у зв’язку з Міжнародним роком жінок (1975); лист до Комітету прав людини ООН зі скаргою на табірні умови і проханням надіслати представника; голодівки протесту проти відмови надати побачення з ріднею та багато інших. Багато разів довелося зазнати жорс-токих репресій з боку табірних властей – ув’язнення в карцері.

Заслання відбувала разом з чоловіком у Читинській області.

З поверненням 1981 до Львова – виснажлива боротьба за прописку. Улаштуватися на роботу можна було тільки за вказівкою КГБ: довелося працювати секретарем-касиром в обласному Будинку вчителя.

Починаючи з 1987 С.-К. бере щонайактивнішу участь у пробудженні вільного культурного та громадського життя Львова. Ініціювала створення Марійського товариства, учасник руху за відродження УГКЦ. Багато публікацій у пресі. Читання публічних лекцій про Василя СТУСА. Участь у створенні Клубу молодих учених, згодом Товариства Лева. Участь у створенні й роботі групи "Євшан-зiлля", яка почала видавати незалежний куль-турологічний альманах. Участь у створенні Товариства української мови (ТУМ), "Ме-моріалу", Народного Руху України.

У листопаді 1989 р. С.-К. керувала перепохованням В.СТУСА, Ю.ЛИТВИНА і О.ТИХОГО в Києві.

З травня 1990 до травня 1992 р. С.-К. працювала начальником управління освіти ви-конкому Львівської облради. Вона провела реформу школи в напрямку українізації шкі-льної системи, зокрема, вивчення російської мови в початковій школі було знято, скоро-чено кількість російських шкіл і класів, внесено відповідні зміни в навчальні програми та ін.. С.-К. брала участь у створенні низки нових навчальних закладів (ліцеїв, ґімназій), профільної ґазети "Основа", Міжнародного центру освіти, науки й культури.

У березні 1990 С.-К. обирана депутатом Верховної Ради України від Миколаївського виборчого округу Львівської обл. (64% голосів у І турі). Входила до Народної Ради. З 1992 по 1994 працювала головою підкомісії з питань загальної освіти Комісії з питань на-родної освіти і науки.

Член консультативної ради Львівського облвиконкому з питань гуманітарної полі-тики, голова Круглого Столу керівників громадських організацій з питань освіти й куль-тури, науковий співробітник Львівського НДІ літератури ЛДУ, працює над історією слов’ян, зокрема, історії України періоду IV – XII ст. н. е., з 1998 р. викладач катедри ук-раїнської літератури Львівського національного університету ім. І.Франка. Член Науково-го товариства ім. Т.Шевченка, член комітету захисту архівів України (з 2006).

С.-К. мала титул «Героїня Світу» (США, Ротчестер, 1998), нагороджена Орденами Княгині Ольги (2000 – ІІІ ст., 2005 – ІІ ст.).

Авторка збірок: "Поезії" (Нью-Йорк, 1991), "Шлюб з полином" (Л., 1995), книжок для дітей: "Лелека і Чорна Хмара" (К., 1993), "Казки іграшкового телефону" (Л., 2001), іст. де-тективу "Вбивство тисячолітньої давності" (Л., 1997, 2005)"; монографій "Студії над "Сло-вом о полку Ігоревім" (Л., 1999, премія Воляників-Швабінських), "Загадки хрещення Ук-раїни-Руси" (2000), наукових розвідок «Близьке далеке», "Т.Шевченко і св. Августин" (2006), «Епоха гунів та її передісторія (у світлі Біблійних джерел), книг « Без заборола: статті, заяви, виступи; Попід Золоті Ворота: документи та біографічні матеріали., числен-них публіцист. статей, есеїв тощо. Чоловік, Ігор КАЛИНЕЦЬ, продовжує 8-томне видання творів С.-К.

Дочка Звенислава – проректор з виховної роботи Львівського національного університету ім. І.Франка.

Бібліоґрафія:
І.
Інтерв’ю з І. Стасів-Калинець 26.06. 2008: https://museum.khpg.org/index.php?do=search
Зібрання творів у 8-ми т. / упоряд. Ігор Калинець. Т. 7, кн. 1. Без заборола: статті, за-яви, виступи. – 2013. – 528 с.: іл.; Т. 7, кн. 2. – 2013. – 530 с.: іл.; Т. 8, кн. 1. Попід Золоті Ворота: документи та біографічні матеріали. – 2013. – 384 с., : іл.
ІІ.
Хроника текущих событий. Амстердам: фонд имени Герцена, 1972, вип. 16-27. – С. 354, 473.
ХТС. Нью-Йорк: Хроника, 1973, вип. 28-31.— С. 24, 84; 1974, вип. 32.— С. 87; 1975, вип. 33.— С. 18, 19, вип. 34.— С. 31; 1976, вип. 39.— С. 68; 1977, вип. 42.— С. 37; вип. 43.— 14, 19, 23; вип. 45.— С. 35, 36, 51; 1978, вип. 47.— С. 101-102, 118; вип. 48.— С. 55, 56, 71; 1979, вип. 51— С.65, 95.
Український вісник. Вип. VI. Париж-Балтимор: Смолоскип, 1971.— С. 32, 43, 48.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 7-28, 10-13; 1981: 1, 2, 5-79, 6, 7, 11; 1985: 10-28, 1-52.
Л.Алексеева. История инакомыслия в СССР. Вильнюс-Москва: Весть, 1992.— С. 12, 23-24 (перше вид. 1984 р.)
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 23, 86, 88, 113, 115, 122, 126, 127, 129.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 142, 154, 190, 291.
Українська поезія під судом КГБ: Кримінальні справи Ірини та Ігоря Калинців / Упоряд. Ю.Д.Зайцев. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2003. – 572 с.
Захаров Борис. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956 – 1987). / Харків-ська правозахисна група. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 12, 16, 36, 79, 84, 96 – 97, 105.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Євро-пи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна гру-па; „Права людини”, 2006. – C. 747–749. https://museum.khpg.org/1113999256
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 266–277; 2-е вид.: 2012 р., – С. 305–307.

Володимир Каплун. Харківська правозахисна група. 20.04.2005. Останнє прочитання 24.07.2016.
 

СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ ІРИНА ОНУФРІЇВНА

Калинець

КАЛИНЕЦЬ ІГОР МИРОНОВИЧ

Калинець

 

поширити інформацію


Подібні статті

Український національний рух. Драбата Валентина Павлівна

Український національний рух. Коцур (Коцурова) Анна

Український національний рух. Косовський Володимир Іванович

Український національний рух. Адаменко Микола Петрович

Український національний рух. Братко-Кутинський Олексій Андрійович

Український національний рух. Самійленко Микола Омелянович

Український національний рух. Боцян Іван Семенович

Український національний рух. Возна (Кушнір) Галина Петрівна