Персоналії / Український національний рух
20.04.2005   І.Рапп. Текст узгодив з С.Шабатурою В.Овсієнко

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА

Художниця, член Української Гельсінкської групи (УГГ)

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА (нар. 05.11.1938, с. Іванє-Золоте Заліщицького р-ну Тернопільської обл. – п. 17.12.2014, м. Львів)

Художниця декоративно-ужиткового мистецтва, член Української Гельсінкської групи (УГГ).

Із селян. Батько загинув на війні. Мама Анна – народна художниця і майстриня. Стефа закінчила 1961 художнє училище, 1967 – Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва за фахом художник-прикладник. Член Спілки художників України. Гобелени Ш. не раз експонувалися й були високо оцінені пресою. Про її творчість написано в 6 томі “Історії мистецтва України”.
Ш. брала участь у роботі Клубу творчої молоді “Пролісок” (КТМ), розповсюджувала самвидав. 1970 Ш. разом із групою львівських письменників і художників виступила на захист В.МОРОЗА і добивалася дозволу бути присутньою на його суді.

Заарештована під час арештів української інтеліґенції 12.01.1972 за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації й пропаганди. Їй інкримінували, зокрема, розповсюдження машинописних збірок В.СТУСА “Веселий цвинтар”, М.ХОЛОДНОГО “Крик з могили”, статті В.МОРОЗА “Серед снігів”. 12-13.07.1972 засуджена за ст. 62 ч. 1 КК УРСР до 5 р. ув’язнення в таборах суворого режиму та 3 р. заслання.

Каралася в жіночому таборі ЖХ-385/3-4 в сел. Барашево Теньгушовського р-ну, Мордовія. Ш. брала дуже активну участь в акціях протесту, голодівках, домагалася статусу політв’язня, амністії для всіх в’язнів сумління, за що її карали ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу). Усього на її рахунку 115 діб карцерів і півтора року ПКТ.

Ш. забороняли малювати, у зв’язку з чим жінки-політв’язні оголошували голодівки протесту. Лише 1974 представник Львівського КГБ привіз їй етюдник, фарби, олівці, пензлі та папір. Тому адміністрація табору не відбирала їх.

У кінці 1975 Ш. возили до Львова на "перевиховання". 30 жовтня, у День совєцького політв’язня, вона, як і в попередні роки, оголосила голодівку протесту проти порушень прав людини в СРСР. Попри наполегливі докори представника Львівського КГБ, Ш. її не припинила. Тоді їй пообіцяли, що вона "ще пошкодує" про це.

Зразу ж після повернення до табору, просто на вахті, Ш. оголосили акт про спалення 150 її малюнків, відібраних перед від’їздом, — як “абстрактних" і де зображено табір. На знак протесту Ш. в лютому 1976 відмовилася від роботи. Її спочатку посадили в карцер, а в квітні — на півроку до ПКТ. Начальник табору Шорін цинічно заявив: "Ми зараз не розстрілюємо, але в нас є інші способи зробити так, щоб із табору ви живою не вийшли". Ш. оголосила голодівку, яку тримала 12 діб. Мордовськими таборами прокотилася хвиля протестів проти знищення інтелектуальної власности (тоді ж були оголошені акти про знищення вишивок Н.СВІТЛИЧНОЇ, віршів І.КАЛИНЕЦЬ та В.СТУСА).

1976 Ш. надали побачення з матір’ю на одну добу. Воно прослуховувалося. Коли ж розмови не стало чути, сам начальник Мордовського КГБ полковник Дротенко вломився в кімнату побачень і в сутичці відібрав у Ш. ручку й папір з написаним текстом розмови. Дротенко доводив матері, що її донька невиправна, що таких, як вона, слід розстрілювати. Переконував, що її праць не знищували — лишень ті, на яких зображені в’язні та де були “абстрактні замальовки табору”. Дротенко кинув декілька екслібрисів на долівку і розтоптав їх, кричав, що вони призначені для ув’язнених державних злочинців, а екслібрисів письменникам, художникам, дітям — таких не було.
Після такого побачення Ш. знову протестувала проти знищення її робіт відмовою від рабської табірної праці. Її знову покарали карцером і ПКТ.

На етап Ш. взяли з одиночної камери в Явасі на Різдво 1977. Заслання відбувала в с. Макушино Курганської обл.. Працювала в художній майстерні при Будинку культури (оформлення наочної агітації).

У лютому 1979 група політв’язнів і засланців, у т.ч. Ш., підтримала Українську Гельсінкську Групу, оголосивши себе її членами. Як такій, що “не стала на шлях виправлення”, Ш. після закінчення заслання веліли нікуди не заїжджаючи прямувати до Львова і стати там під адміністративний нагляд. 02.12.1979 вона прибула додому. Однак міліція відмовилася її прописати у власній кооперативній квартирі, де жила її хвора мати — вдова учасника війни. Ш. категорично відмовилася будь-куди виїздити. Рік перебувала під адміністративним наглядом.

У кінці 80-х Ш. активно включилася в національно-політичне відродження. Була активісткою Львівських організацій Меморіалу, Народного Руху України, брала участь у боротьбі за відродження репресованої Української Греко-Католицької Церкви, 1990-95 була депутатом Львівської міськради. З 1991 — голова Марійського товариства милосердя.

Працювала художницею в текстильній промисловості. 1994, як реабілітована, на пільгових умовах одержала приміщення під майстерню. 1999 р. нагороджена Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Указом Президента України від 8.11.2006 нагороджена орденом «За мужність» І ступеня.

Померла 17.12.2014 р. у Львові.

Бібліоґрафія:
І.
Заява від 24.02. 1978 (На захист І. Сеник); Заява (1979 р., про вступ в УГГ) // Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. — Торонто—Балтимор: Смолоскип, 1983. — С. 627-628; 939-943.
Інтерв’ю 26.06.2008 https://museum.khpg.org/1314388686
Стефанія Шабатура : вибрана палітра кольорів з мозаїки життя і творчості / Упорядник Соломія Дяків. – К. : «Смолоскип». – 2016. – 256 с. : іл.
ІІ.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. — Торонто—Балтимор: Смолоскип, 1983. — С. 11, 16, 32, 61, 62, 361, 627-628, 746, 748, 749, 939-943.
The Persecution of the Ukrainian Helsinki Group. Human Right Commission. Word Congress of Free Ukrainians. Toronto. Canada, 1980. – P. 48.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 2-19, 7-13, 10-30; 1981: 1, 2, 3, 5, 6, 8.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років. К.: Либідь, 1995.— С. 10, 23, 86, 122, 127, 129, 170, 203.
Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення. К.: УРП, 1996.— С. 26-27.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 102, 143, 190.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Т.1. – С. 13, 22, 25, 31, 36, 125, 145, 148, 176-177; Т. 2. – 45; Т. 3. – 81, 94, 101, 113, 155; Т.4. – 73, 76, 81, 116-117, 199, 214.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 823–825. https://museum.khpg.org/1114001603
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 715–716; 2-е вид.: 2012 р., – С. 805–806.

Ірина Рапп. Харківська правозахисна група. 20.04.2005. Узгоджено зі Ст. Шабатурою. Останнє прочитання 26.07.2016.


ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА

поширити інформацію


Подібні статті

Український національний рух. Драбата Валентина Павлівна

Український національний рух. Коцур (Коцурова) Анна

Український національний рух. Косовський Володимир Іванович

Український національний рух. Адаменко Микола Петрович

Український національний рух. Братко-Кутинський Олексій Андрійович

Український національний рух. Самійленко Микола Омелянович

Український національний рух. Боцян Іван Семенович

Український національний рух. Возна (Кушнір) Галина Петрівна