ШЕВЧЕНКО ВІТАЛІЙ НИЧИПОРОВИЧ (нар. 20.03.1934 р. в м. Донецьку - п. 16.12.2012 в Києві).
Журналіст, учасник українського національно-демократичного руху.
Батько Ш. - агроном з-під Конотопа Сумської обл., мати - лікар зі Стародуба Брянської обл., Росія, до війни були членами ВКП(б). Так виховували й сина. До інших політичних поглядів прийшов у кінці 40 - на початку 60-х.
Закінчив факультет журналістики Київського університету в 1956, після чого працював у редакціях газет, в Українському товаристві дружби й культурних зв’язків з зарубіжними країнами. Був офіцером запасу КГБ і членом КПРС. У кінці 50-х та на початку 60-х працював у Невельській міській ґазеті “;Ленинец”; на Сахаліні, у 70-х - у РАТАУ в Києві. Перед арештом у 1980 Ш. працював у відділі технічної інформації на заводі “;Електронмаш”;.
У 60-х належав до гуртка з економістом Б.Орловським, інженером А.Матвієнком - розмножували самвидавські тексти. Написав дві статті - “;Громадою обух сталить”; (1964, про єднання всіх національних сил для боротьби проти тоталітарного режиму) і “;Національна політика в Чехословаччині очима українця”; (1965). У ній Ш. твердить, що національні меншини в Чехословаччині та Югославії мають можливість розвиватися, тоді як в СРСР і Китаї ведеться політика на їх асиміляцію і знищення. Обидва тексти потрапили в КГБ, але тільки другий, як ідентифікований за почерком, увійшов до звинувачення Ш.
1974, після арешту редактора “;Українського вісника”; (УВ) В.ЧОРНОВОЛА, С.ХМАРА відновив його видання. Плівка з випуском 7/8 номера була передана на Захід. Там номер вийшов друком українською та англійською мовами і став одним із найважливіших джерел історії репресій середини 70-х. До С.ХМАРИ підключився київський журналіст О.ШЕВЧЕНКО, а через нього Ш. Разом вони розповсюджували № 7/8 УВ і підготували матеріали до наступних випусків. Кілька років КГБ не міг розкрити, хто видає УВ, можливо, тому, що видавці раніше не брали участі в легальному національно-демократичному русі, а також тому, що після обшуку в С.ХМАРИ на початку 1975 вони припинили видання журналу і будь-яку небезпечну діяльність, а вже готовий 9-й випуск після двох невдалих спроб передати за кордон потрапив під час обшуків до рук працівників КГБ.
Для наступного, 10-го числа, УВ Ш. написав і передав С.ХМАРІ в м. Червоноград Львівської обл. статтю “;Класова структура радянського суспільства”; (класи - партійно-радянська бюрократія, яка колективно володіє засобами виробництва, і трудящі. Обидва класи поділяються на підкласи). Статтю там довелося знищити.
Ш. був заарештований 14.04.1980. Справу Ш., С.ХМАРИ і О.ШЕВЧЕНКА розглядав Львівський обласний суд 15-24.12.1980. Родичів підсудних допустили до зали суду лишень четвертого дня, спершу допитавши як свідків. Нікого більше в залі суду не було. За ст. 62, ч. І, КК УРСР Ш. інкримінували: зберігання і розповсюдження УВ; авторство праці “;Національна політика в Чехословаччині очима українця”;; “;антирадянські за змістом”; записи на полях двох вилучених у нього томів Леніна; за ст. 70 КК РРФСР і за ст. 62 КК УРСР - усна “;антирадянська пропаганда”;, яку Ш. вів у кінці 50-х на Сахаліні, а потім у Києві. Свідками виступали партпрацівники з м. Невельська (Сахалін), співробітники РАТАУ, інженери київських заводів. “;Антирадянська агітація”; полягала в тому, що Ш. говорив про погане збереження пам’яток культури, що сільське господарство зайшло в глухий кут, про витратну економічну політику, про штучний голод 30-х рр., про примусову колективізацію. Учений секретар останнього місця роботи Ш. на запитання “;Невже підсудний не вів на роботі антирадянські розмови?”; відповів: “;Ми його боялися, адже він - член партії і офіцер запасу КГБ, тому з ним не розмовляли”;.
Прокурор завимагав для Ш. 6 р. таборів суворого режиму і 3 р. заслання. Суд, “;враховуючи особу звинуваченого”;, засудив його до 7 р. таборів і 4 р. заслання. 31.03.1980. Верховний Суд УРСР розглядав касаційну скаргу Ш. і залишив вирок без змін.
Термін відбував у 37-му лагпункті пермських таборів суворого режиму (сел. Половинка). Брав участь у колективних акціях протесту, в тому числі в страйку 1981, за що карали ШІЗО і позбавленням побачень.
Звільнений 05.02.1987. Активіст Українського культурологічного клубу (УКК, 1987-1988), автор низки самвидавських статей, в у т.ч. про необхідність відновлення українських і білоруських Православних і Греко-Католицьких Церков, про синьо-жовтий прапор, тризуб та ін.
30.12.1987 у складі редакції відновленого влітку В.ЧОРНОВОЛОМ “;Українського вісника”; увійшов до відновленої Української Гельсінкської Групи, яка влітку 1988 була реформована в Українську Гельсінкську Спілку, а в квітні 1990 - в Українську Республіканську партію. 1997 перейшов до Народного Руху України - найбільшу з українських національно-демократичних партій.
З 1993 - відповідальний секретар православної ґазети “;Наша віра”;, публіцист.
Бібліоґрафія:
I.
За Церкву рідною мовою. // Український вісник, 1987, випуск 9-10, жовтень-листопад.—; С. 240-250.
УКК радикалізує „перестройку”;; Пишімо щиро, відверто, правдиво!; Перша некомуністична демонстрація; За церкву рідною мовою; Правда про Биківню; Вечір Івана Франка заборонено // Київська весна / Упоряд. і ред. О.Шевченко. - К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2005. - С. 29-33, 340-344, 414-424, 458-462, 557-559.
Вшанування пам’яти жертв голодомору звело до гурту представників різних конфесій. //Наша віра, 1993, № 17-18 (50-51).
Як вимовляли церковно-слов’янські тексти у стародавньому Київі? // Наша віра, 1995, №6 (86).
Храм на місці Конотопської битви // Наша віра, 1995, № 7-8 (87-88).
Партія політв’язнів стає Християнською // Наша віра, 1997, №5 (109).
Не перегризайте гілку, на якій сидите // Наша віра, 1997, №7 (111).
Інтерв’ю 21.10.1998 р. https://museum.khpg.org/1194898688
Віталій Шевченко. Автобіографія. Роки боротьби. Вибрані статті. Окремі листи. - Упорядкувала і зредагувала Надія Самуляк. [К. - Без вид. даних. - 2015]. - 94 с.
II.
Український вісник. Випуск VІІ-VІІІ. Весна 1974. Самвидавний журнал з України. Редактор Максим Сагайдак. - Париж-Балтимор-Торонто: Українське вид-во „Смолоскип”; ім. В.Симоненка, 1975. - 156 с.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980-1985 рр. - 1980: 5-8, 9-19, 9-33, 10-7; 1981: 1, 2, 3, 5-17, 6-26, 7, 8-52, 10.
Хроника текущих событий.—; Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 56.—; С. 67; 1981, вип. 60.—; С. 54-61; 1982, вип. 62.—; С. 74, 132; 1983, вип. 63.—; С. 82, 185.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.—; К.: Либідь, 1995.—; С. 147.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.—; К.: Видавництво ім. О.Теліги.—; 1998.—; С. 194.
Київська весна. Документально-публіцистичне видання / Упорядник, редактор, автор Олесь Шевченко. - Київ: Вид-во ім. О. Теліги. - 2005. - 578 с. (За іменним покажчиком).
Українська Гельсінкська Спілка у спогадах і документах. Упорядник і головний редактор Олесь Шевченко. - К.: Ярославів Вал, 2012. - 816 с. (За іменним покажчиком)
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 826-828. https://museum.khpg.org/1114001960
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 717-718; 2-е вид.: 2012 р., - С. 808-809.
Володимир Каплун, Харківська правозахисна група. 20.04.2005. Виправ В. Шевченко 14.04 2006. Останнє прочитання 26.07.2016.
