(нар. 21.03 1943, с. Росохач, Чортківського р-ну, Тернопільської обл. - п. 11.09. 1996, с. Росохач.)
Член національно-патріотичної підпільної організації.
Закінчив 7 класів Росохацької школи 1957 р., працював у колгоспі. 8-й клас вечірньої школи закінчив у 1981 р. Призваний до армії 1963, повернувся перед Різдвом 1966.
Уже в лютому починаються арешти членів організації. К. був заарештований 11.04. 1973. Засуджений разом з шістьма іншими членами організації на закритому засіданні Тернопільського обласного суду 24.09. 1973 за ст. 64 («участь в антирадянській організації») та 62 ч. 1 («антирадянська агітація і пропаганда») до 3 р. ув'язнення в таборах суворого режиму та 2 р. заслання. Під час оголошення вироку погасло світло - присуд, як і присягу, прийняли при свічках.
Ув'язнення відбував у Мордовії, в таборі суворого режиму ЖХ-385/17, пос. Озерний Зубово-Полянського р-ну, де спілкувався з В.ЧОРНОВОЛОМ, Я.МИКИТКОМ. Восени 1975 р. етапований до табору ВС-389/37, пос. Половинка Чусовського р-ну Пермської обл., де каралися майже всі його посправники. Брав участь в акціях протесту, в підготовці інформації про події в зоні.
Заслання відбував у Томській області, Верхньокетський район, Білий Яр, пос. Полудьоновка, почасти разом з П.ВИННИЧУКОМ. Працював на фермі.
Звільнившись 1978 р, повернувся у с. Росохач. Працював у Чорткові в зональній рембуддільниці робітником.
1978 р. одружився з Ольгою Вітів, є три сини: Микола (1979 р.н.), Кіндрат (1980 р.н.) Ярослав (1982 р.н.).
З 1988 К. член “;Меморіалу”;, згодом Української Гельсінкської Спілки (УГС), Народного Руху України (НРУ) та Української Республіканської партії (УРП).
Реабілітований відповідно до Закону УРСР від 17.04. 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Бібліоґрафія:
Доповідна записка ЦК КП України Центральному Комітету КПРС про діяльність націоналістичних груп у Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях України. 27 вересня 1973 р. // Національні відносини в Україні ХХ ст. - К. - Наукова думка. 1994. - С. 418-420.
Касьянова Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.—; К.: Либідь, 1995.—; С. 142.
Володимир Мармус. Прапори над містом. // Тернистий шлях (Тернопіль).—; 1998, № 3 (323).—; 9 січня; Те ж // Молодь України.—; 1998, № 7 (17638).—; 22 січня.
Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні.—; К.: Видавництво ім. О.Теліги.—; 1998.—; С. 208.
Андрій Вацик. Ціною власної свободи. // Тернопільська газета. - 1999, № 4 (160). - 21 січня.
Архів ХПГ: Інтерв'ю М.Слободяна, П.Винничука, М.Мармуса, удови Ольги Кравець та сина Миколи від 2 і 3 квітня 2000 р. https://museum.khpg.org/1121327550
Юнаки з огненної печі / Харківська правозахисна група. Упорядник В.В.Овсієнко. - Харків: Фоліо, 2003. - С. 93 - 97 та ін.
Мармус Володимир. Доля обрала нас: Спогади, документи, статті. - Тернопіль: Принтерінформ, 2004. - С. 76, 94-96, 108, 116, 129-179.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 344-346. https://museum.khpg.org/1120739594
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 345; 2-е вид.: 2012 р. - С. 385.
Фантазіє, ти сило чарівна! Відкритий лист дисидента Овсієнка дисиденту (і фантазеру) Сапеляку: http://www.istpravda.com.ua/ukr/articles/2011/08/29/53451/, 29.08.2011 р.
В. Овсієнко. Правда стає історією: http://maidan.org.ua/2012/01/pravda-staje-istorijeyu/. 29.01.2012 р.
Василь Овсієнко. Харківська правозахисна група. 12.12. 2002 р. Останнє прочитання 10.08.2016.