ЗІНКЕВИЧ ОСИП СТЕПАНОВИЧ, псевдоніми Петро Варнак, Богдан Арей, Петро Якуб’як (нар. 4.01.1925, с. Малі Микулинці нині Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.)
Голова правління українського незалежного видавництва „Смолоскип”;, член Вашинґтонського Комітету Гельсінкських Ґарантій для України.
Народився в сім’ї селян. Батько Степан був вояком Українських Січових Стрільців, у 1914 р. попав у російський полон у боях за Маківку. Перебував у полоні в Маріуполі, звідки з групою українських січовиків утік до Києва. Служив у військовій формації полк. Євгена Коновальця Січові Стрільці, штаб яких знаходився на нинішній вул. Артема, 24. Після Першої світової війни одружився з Петронелією Грибівською. Обоє були активні в українському громадському житті, а Осип у дуже молодому віці став членом юнацтва Організації українських націоналістів.
1944 р. під час боїв з партизанами Ковпака в Карпатах німці схопили батька Осипа з одинадцятьма іншими українськими селянами в Косові і розстріляли всіх як заложників.
Воєнні дії розлучили Осипа з матір’ю і сестрою Наталкою. Здобував Прагу. Під час бомбардування опинився під руїнами розбитого будинку, товариші вважали його загиблим. Після кількаденних розкопок його знайшли напівживим. Опинившись після війни у Західній Німеччині, мати і сестра довідались про загибель Осипа і відправили панахиду за спокій його душі. Кілька місяців пізніше він з’явився живий на порозі їхнього таборового помешкання у м. Карлсфельд біля Мюнхена.
З. навчався в таборі біженців в Учительській семінарії, яку закінчив з дипломом учителя. Життя у повоєнній Німеччині його не влаштовувало, і він вирішив нелегально перебратися до Франції. На кордоні був заарештований французькою поліцією як безпашпортний. Потримавши тиждень у тюрмі, влада запропонувала З. вибір: депортація назад у Німеччину або річний контракт на роботі у Франції. Вибрав вугільну шахту в північній Франції. Після вибуху в шахті 36 годин перебував у завалі.
1949 р. З. потрапив у Париж. Як біженець отримав Міжнародну стипендію для здобуття освіти, того ж року вступив у Паризький інститут індустрійної хімії, який закінчив 1954 р. Працював у Парижі як хімік, був активним у студентських організаціях - Українська студентська громада, “;Зарево”;, ЦеСУС (Центральний союз українського студентства).
Брав участь в українському культурному житті. У паризькій газеті „Українське слово”; разом з іншими студентами заснував сторінку „Смолоскип”;, яка згодом перетворилася на самостійний журнал. Група студентів, яка цікавилася життям у радянській Україні, роздобувала часописи і книжки з України, щоб бути у курсі всіх культурних і політичних справ на Батьківщині в післясталінський час.
У період хрущовської лібералізації на Захід стали приїздити люди з України. Студенти не проминали жодної нагоди, щоб зустрітися з радянськими делегаціями, зі спортсменами, щоб поширювати серед них, як вони висловлювалися, „бацилу свободи”;, хоча тими пильно опікувалася кагебістська аґентура. Після Олімпійських ігор 1952 р. З. з другом зумисне поселився в готелі, щоб під час обіду порозмовляти зі спортсменом-бігуном Володимиром Куцем. Запитали його, чому нема окремої української олімпійської команди. Ламаною українською мовою Куць відповів: „А ви нащо тут? Домагайтеся, і ми будемо виступати за Україну”;. І cтуденти створили в Парижі „Український Олімпійський комітет в екзилі”;. Згодом, аж до проголошення незалежності, проводили на Олімпійських Іграх акції за самостійну участь України в міжнародних спортивних змаганнях.
1951 р. З. одружився з Надією Наорлевич, яка в той час навчалася у Великобританії. 1956 р. з дружиною та двома дітьми переїхав до США, де вже жили сестра, мати і батьки дружини. Як і кожен імміґрант, З. підписав документ, що буде добропорядним американським громадянином, але вже знав, що працюватиме для України. На третій день отримав роботу в лабораторії Дж. Гопкінс університету в Балтиморі, згодом кілька разів міняв роботу і 15 років до виходу на пенсію працював директором дослідної хімічної лабораторії, а радянська пропаганда, покликаючись на його професію, поширювала інформацію, що він, мовляв, працює з отруйними газами, до чого він ніколи не мав жодного відношення.
Переїхавши до США, З. продовжував видавати журнал „Смолоскип”;. 1960 р. часопис усамостійнився, а з 1978 р. виходив також і англійською, змінивши журнальний формат на газетний, досить великим накладом - 15 тис. прим.
1960 р. З. створив видавництво „Смолоскип”;, яке згодом прибрало ім’я Василя СИМОНЕНКА. Видавництво, яке найбільшу увагу надавало людським і національним правам в Україні, було зареєстроване у США й Канаді як неприбуткове, було звільнене в цих країнах від усіх оподаткувань.
На початку 60-х рр. на Захід почала проникати література українського самвидаву. „Смолоскип”; публікував її українською і англійською мовами у своєму часописі, видавав книжками і нелегально відправляв ті публікації в Україну.
Тривалий час З. був єдиним з українців-еміґрантів членом Міжнародної асоціації спортивної преси з осідком у Мілані (Італія), мав акредитацію на міжнародні спортивні ігри - на Олімпійські (Мехіко-68, Мюнхен-72, Монреаль-77), на універсіади в Канаді, в Японії, на міжнародні спортивні чемпіонати в Німеччині, Греції, Фінляндії. Зустрічався зі спортсменами і журналістами, які привозили самвидавні матеріяли з України і везли їх в Україну. Це робили також українські моряки радянських кораблів, які часто припливали до Копенгаґену в Данії. Книжки в Україну передавали через туристів. Не гребували скористатися послугами українських комуністів Канади, щоправда, без їхнього відома: через своїх людей підкладали самвидавні матеріали в багаж Петра Кравчука, голови ЦК Комуністичної партії Канади, бо його не обшукували. П. Кравчук, довідавшись про це вже в час Незалежності, обурювався з цього приводу. Так група молодих людей долала „залізну завісу”;. У кожному випадку це був ризик. „Я вважаю, що всі наші способи були чесними і, хоч би хто що казав, ми доклали своїх зусиль, щоб Україна стала незалежною”;, - вважає З.
Найзначнішими виданнями “;Смолоскипа”;, над якими працював З., були п’ятитомник творів Миколи Хвильового (один примірник його привіз із Канади в Україну Іван ДРАЧ), збірник Леся Курбаса, книжки Михайла ОСАДЧОГО, Ігоря КАЛИНЦЯ, Миколи ХОЛОДНОГО, Олеся БЕРДНИКА, Данила ШУМУКА, Луки Карого, Валентина МОРОЗА (українською і англійською мовами), “;Українські вісники”; В’ячеслава ЧОРНОВОЛА, а особливо ж видання матеріалів Української Гельсінкської Групи.
Коли в Україні 9.11.1976 р. створилася Українська громадська група сприяння виконанню гельсінкських угод (УГГ), З. в перші ж дні, 17.11, вживаючи псевдонім редактора англомовного видання “;Смолоскипа”; Юрія Саєвича - Богдан Ясень, потелефонував голові УГГ Миколі РУДЕНКУ і домовився про підтримку Групи. Уже 17.11.1976 був створений Вашинґтонський Комітет Гельсінкських Ґарантій для України. Комітет очолив голова правління "Смолоскипа" д-р Андрій Зварун (Нью-Йорк), а його членами стали представники комітетів оборони українських політв’язнів у США - Андрій Фединський (Клівленд), Уляна Мазуркевич (Філадельфія), д-р Ігор Кошман (Нью Джерзі), Богдан Ясень (Юрій Саєвич, Вашингтон), Осип Зінкевич (Балтимор), Ігор Ольшанівський (Ньюарк), Андрій Каркоць (Міннеаполіс), Юрій Дейчаківський і Андрій Грушкевич (Вашингтон), Маруся Зарицька і Мирослава Стефанюк (Детройт).
Комітет нелегально отримав від М. РУДЕНКА, О. БЕРДНИКА, О. МЕШКО, ґен. П. ГРИГОРЕНКА та інших майже всі меморандуми УГГ і низку інших документів. Вони були перекладені на англійську мову і доведені до відома Організації безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Гельсінкської комісії Конґресу США, Канадського Парламенту, були розповсюджені серед західних правозахисних організацій, у пресі. Представники Комітету були перекладачами членів УГГ, які опинилися на Заході, під час їхніх свідчень у Конґресі США, брали активну участь у різних міжнародних конференціях, підтримували постійний зв’язок з Державним департаментом США та американськими конґресменами у справі ув’язнених членів УГГ та репресій в Україні, влаштовували прес-конференції у зв’язку з судами над членами УГГ в Україні, 16.11.1981 влаштували в Конґресі США відзначення 5-ї річниці УГГ. Про діяльність Комітету повідомляли по всьому світу основні західні пресові аґентства, було багато статей і повідомлень у чужомовній пресі. Це був справжній інформаційний прорив: світ дізнався про поневолену Україну, яка бореться за права людини, за свою свободу і незалежність.
Видавництво „Смолоскип”; опублікувало впорядковані З. збірники документів і матеріалів УГГ: „Український правозахисний рух. Документи й матеріяли Української Громадської Групи Сприяння виконанню Гельсінкських Угод”; (1978); „Інформаційні бюлетені Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод”; (1981); „Українська Гельсінкська Група. 1978 - 1982. Документи і матеріяли”; (1983), а також, разом з Лесею Вербою (Дарія Стець) і Богданом Ясенем (Юрій Саєвич) збірку документів УГГ англійською мовою “;The Human Rights Movement in Ukraine: Documents of the Ukrainian Helsinki Group, 1976-1980”;.
1990 р. З. вперше після 40-річної еміґрації відвідав Україну, а 1991 оселилися з дружиною Надією в Києві, зберігаючи американське громадянство. Продовжуючи справу свого життя, 1992 р. переніс видавництво „Смолоскип”; у Київ.
Щоб виховувати кадри майбутньої України, видавництво створило стипендійний фонд для молодих політологів, філологів, істориків. Щороку в травні проводяться літературно-політологічні семінари та конференції в м. Ірпінь під Києвом, визначаються переможці конкурсів у номінаціях: поезія, проза, есеїстика, драма, література для дітей, політологія, історія. „Смолоскип”; організовує молодіжні науково-теоретичні конференції, семінари творчої молоді, дискусії, політичні ігри, літературні вечори. Збираючи кошти в діаспорі, “;Смолоскип”; під керівництвом З. видає книжки молодих авторів - переможців конкурсів, відкриваючи їм шлях у науку й літературу.
У серії „Політичні ідеології”; „Смолоскип”; видав великі хрестоматії: ”;Консерватизм”;, „Націоналізм”;, „Лібералізм”;, „Демократія”;, чотиритомник філософа Дмитра Чижевського, збірник “;Переяславська Рада 1654 року”;, видає в серії „Розстріляне відродження”; вибрані твори репресованих у 1920-30-х рр. письменників, альманах “;Молода нація”;, часопис “;Смолоскип України”;.
Допомоговий Фонд „Смолоскипа”; допомагає колишнім політв’язням, їхнім родинам та їхнім дітям, які виявляють здібності до наукової та літературної праці.
З. - організатор і перший голова Музею-архіву українського самвидаву в Україні (1998).
Член НСПУ (1994), член редколеґії газети „Літературна Україна”;.
1997 р. нагороджений орденом „За заслуги”; ІІІ ступеня.
Лауреат премії імені Василя Стуса 2009 року.
Має з дружиною Надією трьох синів - Аркадій, Віталій і Яромир.
Бібліоґрафія:
І.
Молода поезія в Україні 1960-1963 рр. і її розгром. https://museum.khpg.org/1457121207 ; „Смолоскип“;, липень - серпень, 1963 р.; передрук: „Літ. Україна“;, № 14 (5302). - 2009. - 9 квітня.
Осип Зінкевич. З генерації новаторів: Світличний і Дзюба: У джерел модерної української критики. - Балтимор: Смолоскип, 1967. - 243 с.
Ліна Костенко. Поезії. / Упоряд. Осип Зінкевич. - Балтимор: Смолоскип, 1968. - 357 с.
Микола Хвильовий. Твори: У 5 т. / Гол. ред., Григорій Костюк, упоряд. Осип Зінкевич. - Нью-Йорк-Балтимор-Торонто: Смолоскип. - Т. І. - 1977. - 438 с., Т. ІІ. - 1978. - 410 с., Т. ІІІ. - 1982. - 506 с., Т. ІУ. - 1983. - 664 с., Т. У. - 1986. - 834 с.
Нездоланний дух: Мистецтво і поезія українських жінок-політв’язнів в СРСР. Альбом. Двомовне українсько-англійське видання. / Укр. текст Богдана Арея (Осипа Зінкевича), перекл. Богдана Ясеня (Юрія Саєвича), худ. оформл. Тараса Горалевського. - Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1977. - 136 с.
Український правозахисний рух: Документи й матеріяли київської Української Гельсінкської Групи. / Передм. Андрія Зваруна, упоряд. Осип Зінкевич. - Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1978. - 480 с.
Олесь Бердник. Свята Україна. / Упоряд. Богдан Арей (Осип Зінкевич). - Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1980. - 206 с.
The Human Rights Movement in Ukraine: Documents of the Ukrainian Helsinki Group, 1976-1980. / Упоряд. Осип Зінкевич, перкл. Лесі Верби (Дарії Стець), Богдана Ясеня (Юрія Саєвича), вступна стаття Ніни Строкатої, передм. Андрія Зваруна. - Балтимор-Вашингтон-Торонто: Смолоскип, 1980. - 277 с.
Інформаційні бюлетені Української Громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод: Випуски: 1978 - ч. 1, ч. 2, 1979 - березень, ч.1, 1980 - ч. 1, ч. 2. / Упоряд. Осип Зінкевич, післяслово Ніни Строкатої. - Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1981. - 199 с.
Микола Холодний. Про душу в пісні та пісню в душі. / Упоряд. Осип Зінкевич. - Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1981. - 139 с.
Олекса Тихий. Роздуми: Збірник статей, документів, роздумів. / Упоряд. Осип Зінкевич. - Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1982. - 80 с.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982: Документи і матеріяли. / Упоряд., передм. Осипа Зінкевича. - Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1983. - 998 с.
Мартирологія українських церков. Т. І: Українська Православна Церква: Документи, матеріяли, християнський самвидав України. / Упоряд. Осип Зінкевич, Олександер Воронин, слово митр. Мстислава, передм. Аркадія Жуковського. - Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1987. - 1208 с.
Мартирологія українських церков. Т. ІІ: Українська Католицька Церква. / Упоряд. Осип Зінкевич, свящ. Тарас Лончина. - Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1985. - 839 с.
Василь Стус в житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників. / Упоряд. Осип Зінкевич, Микола Француженко. - Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1987. - 463 с.
A Thousand Years of Christianity in Ukraine: An encyclopedic chronology. / Упоряд., ред. Осип Зінкевич, Андрій Сороковський. - Балтимор-Торонто. - 1988. - 312 с.
Лесь Курбас: У театральній діяльності, в оцінках сучасників. Документи. / Голов. Ред., вступн. ст., прим. проф. Валеріяна Ревуцького, упоряд., передм., Осипа Зінкевича. - Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1989. - 1026 с.
Тисячоліття християнства в Україні: Урочистості 1988 року. / Гол. ред. Осип Зінкевич, гол. редколегії д-р Юрій Солтис. - Крайовий Комітет Тисячоліття Християнства в Україні. - Нью-Йорк, 1992. - 524 с.
Українське дошкілля: Збірка для читання і розповідання дітям старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. / Упоряд. Надія і Осип Зінкевичі. - К.: Смолоскип, 2002. - 558 с.
Як діставався «самвидав» на Захід https://museum.khpg.org/1456494415 ; Джерело: http://www.istpravda.com.ua/columns/2010/10/6/615/ , 19 жовтня 2010.
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - 804 с., 56 іл; 2-е вид.: 2012 р. - 896 с. + 64 іл.
Зінкевич, Осип. Щоденник. 1948-1949, 1967-1968, 1971-1976 / Осип Зінкевич. - К.: Смолоскип, 2016. - 504.
Зінкевич Осип. Оборона українських політичних в’язнів. https://museum.khpg.org/1455659108 . За вид. Зінкевич О., Щоденник... - С. 418-428. ІІ
Анатолій Астаф’єв. ”;Шинель”; Осипа Зінкевича. До 75-літнього ювілею. - Літературна Україна, 2001, №7 (4871). - 17 лютого.
Яна Дубинянська. Осип Зінкевич: повернення емігранта. - Дзеркало тижня, 2001, № 27 (351). - 21 липня.
Микола Матусевич. „Я приїхав в Україну жити і працювати, а не доживати віку...”; - Дзеркало тижня, 2003, № 23 (448). - 21 червня.
Наталка Позняк. Простий пенсіонер: Осип Зінкевич - від простого солдата до західного мецената. - Без цензури, 2003. - 5 вересня.
Ольга Мельник. Голова МБФ “;Смолоскип”; Осип Зінкевич: “;В Україні є над чим і для кого працювати”;. - Українська газета, 2003, № 43 (279). - 20-26 листопада.
Natalya Poznyak. Osyp Zinkevych: “;I’ve Never been Disappointed!”;. / Natalya Poznyak traces the destiny of a Ukrainian who published books banned by the Soviet regime. - Welcome to Ukraine Magazine, № 1 (28) 2004. - С. 48-50.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 248-254. https://museum.khpg.org/1184396349
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 252-255; 2-е вид.: 2012 р. - С. 279-281.
Василь Овсієнко, Осип Зінкевич, Харківська правозахисна група. 16-20.06. 2006. Виправив О.Зінкевич 19.06.2006. Останнє прочитання 8.08.2016.
