КОЛЯСКА ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ
автор: Овсієнко В.В.
КОЛЯСКА ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ (нар. 5.10.1915, Канада – п. 21.10.1997, м. Київ).
Канадський комуніст, згодом дисидент.
Рід К. з Буковини. Батько приїхав у Канаду 1912 р., мати 1913. Батьки 1916 р. купили ферму, де працювали влітку, а взимку – на шахті. Жилося тяжко. До того, батько скалічів у шахті, через кілька років помер. Сім’я збула ферму і поселилася в шахтарському містечку Тімінс. З 16 р. К. блукав по Канаді в пошуках роботи. Це був період економічної кризи, під час якої поширювався комуністичний рух. Серед українців ішли розмови, що в СРСР безробіття нема, усі працюють і будують суспільство без експлуатації людини людиною. К. щиро захопився комуністичними ідеями і вступив у компартію.
1944 К. приїхав до Саскатуну, отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук з історії, згодом магістра. 10 р. учителював, став відомим діячем Комуністичної партії Канади.
1963 партія послала К. на навчання до Вищої партійної школи при ЦК КПУ. Тут і відкрився йому в усій своїй непривабливості комуністичний „рай” з його брехнею, страхом, бідністю, безгосподарністю і відсталістю. Особливо вразила його тотальна русифікація України. Переконався, що це не союз вільних народів, а Російська імперія. К. почав збирати інформацію і документи з цієї тематики та відсилати їх заклеєними в обкладинках книжок у Канаду. Причому робив це через наскрізь кагебістське „Товариство культурних зв’язків з українцями за кордоном”. КГБ перехопив два документи про русифікацію середніх технічних училищ і в липні 1965 заарештував К. А запідозрили К. тому, що зазнайомився з Борисом АНТОНЕНКОМ-ДАВИДОВИЧЕМ, Іваном та Надією СВІТЛИЧНИМИ, Іваном ДЗЮБОЮ, Тарасом та Зиновією Франками, Аллою ГОРСЬКОЮ, журналістом Віталієм ШЕВЧЕНКОМ та іншими українськими патріотами.
Кілька тижнів К. утримували під арештом і допитували. Він нічого не сказав по суті справи. Щоб уникнути міжнародного скандалу, К., як писала тоді газета „Літературна Україна”, „видворили за межі СРСР”. По дорозі до аеропорту кагебіст казав: „Іване Васильовичу, подивіться на Дніпро, бо ви його більше ніколи не побачите!”. Та кагебіст помилився.
У Канаді К. опинився між двома вогнями: комуністи вважали його зрадником, а націоналісти – вишколеним аґентом КГБ, якого послали розкладати їхній табір. Втім, це тривало недовго. У березні 1968 вийшла його книжка „Edukation in Soviet Ukraine” (українською „Освіта в Радянській Україні” – 1970). Твір став сенсацією. У ньому вперше на основі документів, яких ніколи не було за межами СРСР, показана суть совітської національної політики. На книжку було безліч рецензій і відгуків. Комуністи Канади і США шаленіли, у рядах цих компартій, які живилися дотаціями з СРСР, почався розбрат, партії покинуло багато членів, вони почали катастрофічно занепадати.
1970 р. в Торонто вийшла книжка К. „Два роки в Радянській Україні”, 264 с.; 1972 – „Поглянь, товаришу, – люди сміються”, 164 с. (австралійський варіянт 1985 – „Сміх крізь сльози”, 146 с.); 1979 – „Розвіяні ілюзії. Історія українських прокомуністичних організацій Канади”, 263 с. (John Kolasky. The Shattered Illusion. The History of Ukrainian Pro-Communist Organizations in Canada. PMA Books, 1979. – 254 p.); 1990 – „Партнери у тиранії. Нацистсько-совітський пакт про ненапад 23.09. 1939 року”, 158 с.. У них автор далі обґрунтовував свою позицію, викривав зло московської імперії і комунізм.
К. мав сотні публічних виступів у Канаді та США. Крім того, він переклав англійською мовою статті В.МОРОЗА і 1974 видав їх книжкою „Репортаж із заповідника ім. Берія”; 1988 р. видав англійською збірку „Україна й поневолені нації. Їхня боротьба за національну свободу. Вибрані статті і промови колишнього прем’єр-міністра України Ярослава Стецька. Нью-Йорк, 648 с.; також книжку „Пророки і пролетарі. Документи про історію піднесення і занепаду комунізму в українців Канади. Едмонтон, 1990 (понад 400 документів).
З настанням перебудови К. допомагав національно-демократичним силам в Україні, особливо УГС, а потім УРП, збираючи для них у діаспорі оргтехніку, організовуючи гуманітарну допомогу.
К. знову приїхав в Україну 21.08.1991, якраз під час путчу ГКЧП, вступив в УРП, був радником її Голови. 1993 р. домагався українського громадянства, але влада йому нічого не відповіла. К. щороку проводив в Україні по кілька місяців, об’їздив майже всі області зі своїми переконливими антикомуністичними виступами.
Жив у с. Хотів Києво-Святошинського р-ну у Л.ЛУК’ЯНЕНКА. Похований у Хотові.
Бібліоґрафія:
І.
Іван Коляска. Якби я був громадянином України. – Самостійна Україна, № 13, вересень 1991.
Джон Коласкі. Партнери по тиранії. Пакт про ненапад 23 серпня 1939 р. Переклав з англійської Фелікс Редько. – Київ, 2006. – 118 с.
ІІ.
Левко Лук’яненко. Україна відмовила йому тричі... Але все життя він був її громадянином // Самостійна Україна, ч. 34-35 (298-299). – 1998. –Жовтень.
Левко Лук’яненко. Коляска Іван Васильович. – К.: УРП, 1998. – 52 с.
Іван Васильович Коляска (некролог) // Народна газета, № 44 (324). – 1997. – Листопад.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 314–316. http://archive.khpg.org/index.php?id=1184397817&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 304–305; 2-е вид.: 2012 р. – С. 3339–340
.
Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 19.07.2006. За брошурою Л.Лук’яненка. Останнє прочитання 9.08.2016.
Вас може зацікавити
Дослідження
Інтерв’ю
ГЕРЧАК Григорій Андрійович. ОПРИШКО. Овсієнко В.В.
Інтерв’ю
ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В., Захаров Б.Є.
Інтерв’ю
ШЕВЧЕНКО ВІТАЛІЙ НИЧИПОРОВИЧ. Овсієнко В.В.
Інтерв’ю
КОЦ МИКОЛА ГЕОРГІЙОВИЧ. Овсієнко В.В.
Інтерв’ю
ЛУЦИК МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ. Овсієнко В.В.