Персоналії / Український національний рух
14.07.2007   Овсієнко В.В.

МИКИТКО ЯРОМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ

джерело: Інтерв’ю

Член-засновник молодіжної організації “Український Національно-Визвольний Фронт”.

МИКИТКО ЯРОМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ (нар. 12.03.1953, м. Прокоф'євськ Кемеровської обл., Росія).

Член-засновник молодіжної організації “;Український Національно-Визвольний Фронт”;.

Мати М., Володимира Юрцан, і батько, Олексій Микитко, познайомилися і одружилися на засланні в Сибіру.
Материн батько, Іван Юрцан, колишній січовий стрілець, після відступу Совєтської армії 1941 р. організував перепоховання жертв совєтської окупації в м. Золочеві, 1944 р. увיязнений, а його родина вивезена в Сибір. Дід по батьковій лінії, Григорій Микитка, за німецької окупації був обраний війтом с. Острів, що біля м. Щирець Пустомитівського р-ну Львівської обл., а за совєтської влади теж увיязнений на 10 р. Батько М. був звיязковим УПА, але вивезений у Сибір як член родини репресованого.
1956 р. батьки М. повернулися в Україну й оселилися в м. Щирець, згодом переїхали в м. Самбір.

М. навчався в Самбірській школі №1, з 1967 - в школі №10. Навчався і товаришував з Зоряном ПОПАДЮКОМ, який мав приймача з короткими хвилями, разом слухали радіо "Свобода”;. 9-класників обурила окупація Чехословаччини 1968 р. Разом з однокласниками Геннадієм Погорєловим, Олександром Іванцьом, Емілем Боґушем, Ігорем Вовком вони склали і видрукували на машинці листівку, сіли в автобус на Івано-Франківськ і розклеювали її на кожній зупинці. Тоді були порушені кримінальні справи у Львівській та Івано-Франківській областях, але винуватців не знайшли. Після цієї акції юнаки (М., З.ПОПАДЮК, Е.Боґуш, І.Вовк, О. Іванцьо, Володимир Галько, Ігор Ковальчук, Дмитро Петрина та Євген Сеньків) зібралися на подвірיї ПОПАДЮКА і вирішили створити “;Український національно-визвольний фронт”; (на зразок заарештованого 1967 р. УНФ). Виготовили прапор, печатку, запровадили членські внески, придбали друкарську машинку, розмножували літературу самвидаву. В їхньому колі ходила праця І.ДЗЮБИ "Інтернаціоналізм чи русифікація?", статті В.ЧОРНОВОЛА в фотокопіях, В.МОРОЗА. Розповсюдили також листівки у звיязку зі самоспаленням чеського студента Яна Палаха в Празі на знак протесту проти окупації Чехословаччини.

Закінчивши 1970 р. школу, юнаки розיїхалися по різних містах (Львів, Івано-Франківськ, Рівне, Чернівці), поступили у вузи, де знаходили однодумців. М. поступив у Львівський лісотехнічний інститут на факультет механіко-технологічної деревообробки, звідки виключений 27.03.1973 у зв'язку з арештом.

Організаційну роботу УНВФ вів, переважно, З.ПОПАДЮК. Його коло сягнуло кількох десятків осіб, у ньому були навіть діти номенклатури та “;вірних ленінців”;, як-от син письменника Івана Сварника, який писав для КГБ закриті рецензії на твори І.КАЛИНЦЯ, В.ЧОРНОВОЛА, М.ОСАДЧОГО.

Зі своїх та самвидавських матеріалів у листопаді - грудні 1972 р. УНВФ видав перше число машинописного журналу "Поступ", переднє слово до якого написав студент Львівського університету Григорій Хвостенко. Друкували журнал у Самборі, наклад - одна закладка, тобто 5 прим., обсяг 58 стор.

1973 р. у Львові вперше з 1939 р. були заборонені шевченківські вечори, тому члени УНВФ видрукували 150 екземплярів листівки, яка закінчувалася словами: "Вставайте, кайдани порвіте!" і розповсюдили їх у Львові. Біля 40 листівок увечері 26.03 розклеїв по місту М. Повернувшись на квартиру, був через 15 хв. затриманий кагебістами в цивільному (слідчий Вадим Ружинський). При обшуку нічого не знайшли. 2-3 листівки так і залишилися в куртці в прихожій, а М. одягнув плаща.

Перший допит тривав майже добу, з 3:30 до півночі. М. показів не дав. На третю добу, оскільки в слідства були докази і покази інших затриманих (таких було 10-12), М. підтвердив їх. На юних “;антирадянщиків”; приїхав подивитися сам голова КГБ УРСР В.Федорчук. Слідство велося проти М., З.ПОПАДЮКА та Г.Хвостенка, але справу останнього, ніби через його хворобу, було виділено в окреме провадження, його не судили. Решта студентів - кілька десятків - ще до суду були виключені з вузів, хлопці рекрутовані в армію. Львівські вузи, особливо університет, зазнали справжнього погрому, було звільнено багато викладачів.

13.08.1973 у Львівському обласному суді прокурор області Антоненко у вишиванці, але російською мовою, завимагав З.ПОПАДЮКУ та М. максимального покарання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР (“;антирадянська агітація і пропаганда”;), однак суд призначив М. 5 р. позбавлення волі в таборах суворого режиму, а З.ПОПАДЮКУ 7 р. ув’язнення і 5 р. заслання.

Увיязнення для М. стало доброю школою: на Холодній Горі, в Харкові, зустрівся з письменником Василем Захарченком, у таборі ЖХ-385/17 (Мордовія) спілкувався з лідером УНФ Дмитром КВЕЦКОМ, з В’ячеслав ЧОРНОВОЛОМ, з молодими литовцями, вірменами, росіянами. Шив робочі рукавиці. Брав участь у голодівках, у звיязку з чим його восени 1974 перевели на 19-у зону, де коло спілкувань було ще ширше: повстанці Дмитро Синяк, Михайло Жураківський, Іван Мирон, Микола Кончаківський, Роман Семенюк, “;антирадянщики”; Ігор КРАВЦІВ, Кузьма МАТВІЮК, Василь ОВСІЄНКО та ін. Працював на деревообробному підприємстві.

Восени 1976 з великою групою вיязнів М. етапований на Урал. У зоні ВС-389/37 (ст. Всехсвятська, Пермська обл.) установляв верстати. Познайомився з лідером Росохацької групи Володимиром МАРМУСОМ. Останній рік відбував у таборі № 35 (с. Половинка), де спілкувався з Іваном СВІТЛИЧНИМ, Євгеном СВЕРСТЮКОМ, Ігорем КАЛИНЦЕМ, Валерієм МАРЧЕНКОМ, Миколою ГОРБАЛЕМ, Євгеном ПРОНЮКОМ, Василем ШОВКОВИМ, Семеном ҐЛУЗМАНОМ, о. Степаном Мамчуром. Познайомився з братом своєї бабусі Євгеном Пришляком, 25-літником, який 1949-52 р. керував Службою Безпеки ОУН Львівської області, був арештований пораненим, понад 10 р. провів у камері-одиночці Владимирського централу.

М. - один з авторів і переписувачів "Хроники “;Архипелага ГУЛАГ”;. Зона 35”;. Частину її вивіз при звільненні, хоча етап тривав півтора місяця. Зокрема, там зафіксовано, що 6.08.1977 у М. відібрали заяву щодо обговорюваного тоді проекту Конституції СРСР, 2.10 разом з іншими він оголосив “;тиждень мовчання”;. Оскільки на перевірці в’язні не відгукнулися, а лише піднімали руки, то черговий Чайка “;не зауважив”; їх і подав рапорт, що вони відсутні. 8.10 запротестував проти примусової роботи. У День радянського політвיязня, 30.10, підписав телеґраму Бєлградській конференції НБСЄ. 15.11 М. позбавлений права на посилку, 28.12 кинутий у карцер.
Звільнений М. у Львові 27.03.1978. Мав півроку адміннагляду.

1979 р. М. одружився з Тетяною Швець, у них є дочка Ірина 1980 р.н. та син Олекса 1983 р.н., онук Данило Ямелинець 2003 р.н.
1982 р. М. вдруге вступив у Львівський лісотехнічний інститут на заочний відділ лісового господарства. Працював у лісгоспах різбярем, завскладом, майстром. Коли 1980 р. З.ПОПАДЮК приїздив у відпустку з заслання, М., який був матеріально відповідальним за склад, відправили на військову перепідготовку. Однак вони таки зустрілися.

1990-94 рр. М. працював радником Самбірського міського голови З.ПОПАДЮКА, був редактором газети "Вісник міськрайдержадміністрації". З 1994 - інструктор оргвідділу, потім секретар комісії в справах соціального захисту чорнобильців і секретар комісії екологічної безпеки Самбірського району, згодом - головний спеціаліст управління праці та соціального захисту Самбірської райдержадміністрації.

Бібліоґрафія:
І.
Інтерв’ю з Яромиром Микитком від 27 і 30 січня 2000 року. https://museum.khpg.org/1185644292
ІІ.
Алексеева Людмила. История инакомыслия в СССР. Новейший период. - Весть. Вильнюс - Москва (VIMO), 1992 (перше вид. 1984). - 11.
Микола Горбаль. Вага слова. «Хроника "Архипелага ГУЛАГ". Зона 35 (За 1977 р.)» // ж. "Зона". - Ч. 4, 1993 р. - С. 134 - 150.
Касьянов Георгій. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років. - К.: Либідь, 1995. - С. 135 - 136, 142.
Львів. Історичні нариси. Упорядники Я.Ісаєвич, Ф.Стеблій, М.Литвин. Інститут українознавства. - Львів, 1996. - С. 543 - 610.
Анатолій Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні. - К.: Видавництво ім. О.Теліги. - 1998. - С. 196 - 206.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 474-477. https://museum.khpg.org/1184408272
Рух опору в Україні: 1960 - 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 435; 2-е вид.: 2012 р., - С. 487-488.

Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 19.03. 2004. З виправленнями Я.Микитка. Останнє прочитання 12.08.2016. 


МИКИТКО ЯРОМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ
МИКИТКО ЯРОМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ

поширити інформацію


Подібні статті

Український національний рух. Драбата Валентина Павлівна

Український національний рух. Коцур (Коцурова) Анна

Український національний рух. Косовський Володимир Іванович

Український національний рух. Адаменко Микола Петрович

Український національний рух. Братко-Кутинський Олексій Андрійович

Український національний рух. Самійленко Микола Омелянович

Український національний рух. Боцян Іван Семенович

Український національний рух. Возна (Кушнір) Галина Петрівна