ГАСЮК ЯРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ
автор: Овсієнко В.В.
ГАСЮК ЯРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ (нар. 12.11. 1926 р., м. Станіслав, нині Івано-Франківськ – п. 2.11. 2009, м. Львів).Репресований за зв’язки з українським повстанським рухом. Провідник підпільної організації «Об’єднання» в м. Інта Комі АРСР. З робітничої родини. Після закінчення загальноосвітньої школи навчався в українській ґімназії. З приходом «червоних» у 1939 р. вчився в педучилищі, яке закінчив 1945 р.. Працював учителем початкових класів на Станіславщині. За зв’язок із підпіллям ОУН 1948 р. заарештований і 2.10.1948 засуджений ОСО при МДБ СРСР за ст.ст. 54-1а і 54-11 на 10 р. позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах «Мінерального управління» в м. Інта Комі АРСР. Працював у шахтах. Був активним у колі молодих українських в’язнів, яких називали «студентським братством», брав участь у боротьбі за право одержувати українські книжки та пресу, у збиранні внесків на допомогу хворим вязням. Коли гроші в концтаборах були знову заборонені, то збирали продукти, одяг. Г. організовував відзначення релігійних свят та національних пам’ятних дат: Свята соборності і державності 22 січня, Бою під Крутами 29 січня, Свята моря 29 квітня, Свята Героїв 23 і 25 травня, Свята зброї 21 листопада. Разом з іншими протистояв грабіжництву з боку кримінальників – «ворів» та «сук», відновлюючи, наперекір гулагівській адміністрації, чинність людської моралі. Звільнений з табору №1 після закінчення терміну 18.08.1956 р. (з урахуванням заліків), але без права повернення в Україну. Г. з юних літ писав вірші, і таку волю оцінив рядками: «Не такою тебе я чекав, Світлокрила, розкішна свободо... Наче мавка цвіла серед трав, А прийшла, мов горбун Квазімодо».Оселився в Інті, далі працював у проектній конторі «Интауголь». У січні 1957 р. одружився з достроково звільненою Галиною (Ангелиною) Приймою, підпільницею, засудженою 1950 р. на 25 р.. 1958 р. народився син Ярослав. Ще у вересні 1955 р. Г. запропонував Володимиру Галеті та іншим політв’язням, які звільнялися, встановити зв’язки з підпіллям ОУН, вивчати настрої молоді, роздобувати паспорти для організації втеч із таборів. З цією ж метою був направлений у Галичину Петро Лепех. Г. обговорював ідею створення підпільної революційної організації, яка б продовжувала боротьбу ОУН, з В. ЗАТВАРСЬКИМ, Я. КОБИЛЕЦЬКИМ. Ця ж думка витала в іншому таборі: Б. ХРИСТИНИЧ, В. ЛЕОНЮК, Богдан Стефанюк. Звязковою ланкою був В. ЗАТВАРСЬКИЙ. Коли повернувся П.Лепех з повідомленням, що зв’язатися з проводом ОУН в Україні не вдалося, то Г. влаштував у лютому 1956 р. зустріч ініціаторів створення нової організації (тоді вже можна було виходити за межі таборів). У березні 1956 р. в помешканні одного литовця на вул. Полярній в Інті, ключі від якого мав Г., зібралися В. ЗАТВАРСЬКИЙ, Б. ХРИСТИНИЧ, Б. Стефанюк, Я. КОБИЛЕЦЬКИЙ, В. ЛЕОНЮК. Збори тривали близько 4 год., без обрання голови і секретаря, без протоколу – лише на підставі глибокої довіри та конспірації, властивої підпіллю. Попри поразку повстанського руху, до якого вони були причетні, невтішні вісті з України, власні страждання у неволі, ці молоді люди не сумнівалися в одному – в ідеї незалежності України. Молодші вважали, що слід негайно відновлювати в нових умовах боротьбу ОУН та УПА. Старші (В. ЗАТВАРСЬКИЙ та Я. КОБИЛЕЦЬКИЙ) застерігали, що не можна самочинно створювати організацію без дозволу Проводу ОУН в Україні, зв’язку з яким не було (бо його вже не існувало). Треба було брати ініціативу на себе. Доручили Б. ХРИСТИНИЧУ і В.ЗАТВАРСЬКОМУ скласти проект програми і статуту організації. Установчі збори відбулися в кінці травня чи на початку червня з участю 8 осіб: Г., В. ЛЕОНЮК, Б. ХРИСТИНИЧ, В. ЗАТВАРСЬКИЙ, Я. КОБИЛЕЦЬКИЙ, Я. Жуковський, П. Клим’юк, В. Слив’як. Організацію назвали «Об’єднання», бо ставили далекосяжні цілі злити в єдине ціле революційний елемент як в Україні, так і поза її межами; сприяти масовому поверненню в Україну звільнених вязнів та засланців; підносити національну свідомість молоді, вникати в усі суспільні структури (робітничі, профспілкові, спортивні), а членів організації виховувати в дусі дисципліни, карності та глибокої конспірації, «в дусі всеготовності до вирішального моменту». «Об’єднання» мало здійснювати програму ОУН – боротися за створення Української Самостійної Соборної Держави, опираючись на колишніх учасників підпільно-революційної боротьби та нових відданих членів, і збиралося перенести свою діяльність в Україну. "Обєднання" вважало своїм непримиренним ворогом КПРС і вирішило провадити активну боротьбу проти неї, як правило, пропагандивно-викривальними методами. Терор допускався у виключних випадках. Установчі збори схвалили статут "Обєднання". Воно вважає себе складовою частиною ОУН, засновує свою організаційну мережу в Україні і поза її межами, а членом його може бути кожний свідомий українець, який не сплямив честі української нації. Найвищий орган "Обєднання" – Керівний Осередок із шістьох осіб на чолі з виборним Провідником. Провідник призначає своїх заступників (чи помічників) і керівників підрядних інстанцій. Найменшою складовою частиною є "звено" з трьох осіб. Кожний член присягає на вірність "Обєднанню" та ідеям українського націоналізму і несе відповідальність за зраду – смерть.На пропозицію Я. Жуковського (згідно з вироком – В. ЛЕОНЮКА) провідником одноголосно обрали 30-річного тоді Я. ГАСЮКА. Він першим виголосив клятву, складену В. ЗАТВАРСЬКИМ. Провідник призначив своїм заступником В. ЛЕОНЮКА, заступником провідника (референтом Служби Безпеки) Я. КОБИЛЕЦЬКОГО, референтами пропаганди Б. ХРИСТИНИЧА, В. ЗАТВАРСЬКОГО, скарбником П. Клим’юка, зв’язківцями В. Слив’яка та Я. Жуковського. Основні напрямки роботи полягали у встановленні зв’язків з Україною, виготовленні та поширенні там листівок і підпільної літератури. Наступні збори Керівного Осередку відбулися в липні 1956 р. в квартирі П. Клим’юка. За весь час існування організації відбулося близько 10 зборів КО, втім, коли виникла загроза викриття, тактичні рішення приймалися вужчим колом. За завданням Г. викликаний з України колишній в΄язень В. БУЧКОВСЬКИЙ створив друкарню, яка до 1959 р. видала до 5 тис. листівок. Вони поширювалися в Україні. Г. – автор листівок «Окупанти пруться в космос», «Хоч Кузнєцов…», «Двадцята річниця…», «Пресконференсійна пісенька Микити». Разом з В. ЛЕОНЮКОМ Г. підготував і випустив два машинописні збірники ґулаґівської поезії: "Літературне заслання" та "Відгомін". У першому опубліковані і його вірші «Від’їжджаючим друзям», «Я долю не клену лиху»; у збірнику «Відгомін» – його фейлетон «Про дядька», вірші «Заспів», «З думок колгоспника», «Україні з приводу сорокаріччя». Зв΄язалися з підпільною групою «ОУН-Північ», яка діяла у Воркуті, але воркутинці не пішли на співпрацю. У Львові був створений конспіративний пункт зв’язку, туди Г. і В. ЛЕОНЮК передали літературу і гроші. Готувалося переміщення друкарні у Львів. З арештами в 1958-1959 рр. в Україні колишніх «інтинців» К. БАНАЦЬКОГО, Й. СЛАБІНИ, А. БУЛАВСЬКОГО, Г. РЯБЧУНА, С. ОЛЕНИЧА діяльність «Об’єднання» не згасає. Лише в травні 1959 р. Г. дав розпорядження сховати в різних місцях друкарню і всі матеріали. З обшуків, які проводили органи КГБ, успішним був лише обшук на шахті № 9 в Інті 21.12.1959 р., де вилучили деякі документи «Об’єднання». 29.07.1959 р. заарештований В. ЛЕОНЮК, 9.09.1959 р. – Б. ХРИСТИНИЧ, 26.10.1959 – В. ЗАТВАРСЬКИЙ, у якого слідство вирвало свідчення проти Г.. Провідник заарештований 12.01.1960 р. в Інті. Усі підслідні були зібрані в слідчому ізоляторі КГБ при Раді Міністрів УРСР. Г. залишалося лише підтвердити те, що слідству вже було відоме. Найдосвідченішим слідчим-кагебістам так і не вдалося впродовж 3 р. повністю розкрити цю справу. Адже в «Об’єднанні» було понад 100 осіб, а засуджено лише 10 та ще близько півтора десятка пройшли свідками. Процес був закритим. Підсудні застосували тактику т.зв. лояльної оборони, яка полягала у применшенні чи запереченні вини, не робили різких випадів проти існуючого ладу. Зокрема, всі вони заперечували автентичність Програми і Статуту "Обєднання", прилучених до справи, бо то справді був не затверджений зборами варіянт. Суд обвинуватив підсудних за ст. 1, 9 чинного тоді Закону СРСР від 25.12.1958 р. «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» у змові з метою повалення існуючого державного ладу та захоплення влади. Г. та В. ЛЕОНЮК дістали по 12 р., Б.ХРИСТИНИЧ – 10, В. ЗАТВАРСЬКИЙ – 8, Я. КОБИЛЕЦЬКИЙ – 5 р. позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду УРСР від 16.02.1962 Г. був визнаний особливо небезпечним рецидивістом і спроваджений на особливий, камерний режим. Пленум Верховного Суду УРСР 12.09.1964 р. скасував ту ухвалу і перевів Г. на суворий режим. Покарання Г. відбував у таборах Мордовії. Про тверду поставу всіх «об’єднанців» свідчать у своїх книжках Я. ТКАЧУК, Л. ЛУК’ЯНЕНКО. Після відбуття терміну покарання Г. на початку 1972 р. оселився в Інті, де жили його дружина і син. 1991 р. вони переїхали до Львова. Тут Г. включився у громадську та просвітницьку діяльність. Член Спілки політв’язнів України, член Творчого клубу ім. Михайла Сороки. Виступав у пресі з поезіями громадянського звучання. 2003 р вийшла його збірка. Указом Президента України від 16.01.2009 р. Г. нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Бібліоґрафія: 1.Виростай, синочку. – Львів – Дубно: Джерело, 2003. – 88 с. Незламність. Інтинські проліски і карпатські смереки. 18-а книга серіалу «Комі- ГУЛАГіана– Львів – Республіка Комі – Дубно – Луцьк: Джерело, 2010. 2. Леонюк В. На прю стає Об’єднання // Зона, 1994. – № 6. – С. 163 – 180. Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х – початок 1990-х років. – К.: Вид. ім. О. Теліги, 1998. – С. 63–72; 370-389. Гелетій Я. Лицар духу // Український вісник: альманах. – Львів – Дубно: Джерело, 2002. – С. 10-14. Ткачук Я. Буревії. Книга памяті. – Львів: В-во “СПОЛОМ”, 2004. – С. 112 – 114. .Христинич Б. На шляхах до волі: Підпільна організація “Об’єднання” (1956–1959). Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. – 416 с.Лук’яненко Л. Галицьке «Об’єднання» // З часів неволі. Соснова-7. – К.: МАУП, 2005. – C 421-436; З часів неволі. Кн. 2. – К.: МАУП, 2007. – C. 169-178; Лук’яненко Л. Шлях до відродження: в 13 т. Т. 6: З часів неволі: книга друга / Левко Лук’яненко – К., ТОВ «Юрка Любченка», 2014. – С. 169-178.Дубас Микола. Білі конвалії на тлі невільничих літ: до 80-річчя Ярослава Гасюка // Гомін України, April 30, 2007. Ярослав Гелетій. Століття і один рік // Український вісник, № 10 (14). (Незалежний політико-просвітницький альманах). Під редакцією Ярослава Гелетія та Вікторії Шевчук. Присвячується 100-літтю від дня народження героя УПА Михайла Дяченка (Марка Боєслава) і річниці смерті колишнього політв΄язня-поета Ярослава Гасюка. – Львів – Республіка Комі – Дубно – Луцьк, 2010 р. – С. 6-13. Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”. – 2006. – 1–516 с.; Частина 2. – 517–1020 с.; Частина 3. – 2011. – С. 1021-1-380; Гасюк Я. – с. 1078-1082. Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – 804 с., 56 іл.; Гасюк: 129-130; 2-ге вид., 2012. – 896 с. + 64 іл.; Гасюк:: с. 144-148.Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. Hasiuk Знаків 11.277. Останнє прочитання 17.05.2016.Знаків 11.277. Останнє прочитання 17.05.2016.Знімки: Ярослав Гасюк з дружиною Галиною (з дому Прийма).
Екслібріс Ярослава Гасюка роботи співв’язня Гриця Герчака.
Вас може зацікавити
Спогади
ЖОВТЯК Дмитро. ЧОРНИЙ ЛІС. Кононович Леонід: літературний запис
Інтерв’ю
КУРЧИК Микола Якович. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.
Інтерв’ю
ГЕРЧАК Григорій Андрійович. ОПРИШКО. Овсієнко В.В.
Праці дисидентів
Інтерв’ю
ОЛЕНЧАК МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.
Персоналії / Український національний рух
ВОДИНЮК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ. Овсієнко В.В.
Персоналії / Український національний рух
БАНАЦЬКИЙ КИРИЛО ПАВЛОВИЧ. Овсієнко В.В.
Персоналії / Український національний рух
СЛАБІНА ЙОСИФ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.
Персоналії / Український національний рух
КОБИЛЕЦЬКИЙ ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ. Овсієнко В.В.
Персоналії / Український національний рух
ЗАТВАРСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ. Овсієнко В.В.
Організації / Український національний рух
Персоналії / Український національний рух
БУЧКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ. Овсієнко В.В.
Персоналії / Український національний рух
ОБ’ЄДНАННЯ (м. Інта, Комі АРСР, 1956-1959, 94 особи). Христинич Б.Т.
Персоналії / Український національний рух
ЛЕОНЮК ВОЛОДИМИР ГНАТОВИЧ. Овсієнко В.В.
Персоналії / Український національний рух
ХРИСТИНИЧ БОГДАН ТЕОФІЛОВИЧ. Овсієнко В.В.
Спогади
ЛЕОНЮК Володимир. НА ПРЮ СТАЄ ОБ’ЄДНАННЯ. Леонюк Володимир Гнатович
Інтерв’ю
ГОРОХІВСЬКИЙ ЛЕВКО ФЕДОРОВИЧ. Овсієнко В.В.
Ґлосарій
Персоналії / Український національний рух
ОЛЕНЧАК МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.