БАНАЦЬКИЙ КИРИЛО ПАВЛОВИЧ (нар. 1929 р, с. Кричильськ Сарненського р-ну Рівненської обл.. – п. у вересні 2001 р., м. Ківерці Волинської обл.)
Ув’язнений на 25 р. за участь у «Кричильській молодіжній ОУН» та зв’язки з підпіллям. Активіст підпільної організації «Об’єднання» в м. Інта Комі АРСР. Привіз в Україну 1300 листівок.
З селянської родини. Батько служив у війську УНР С. Петлюри. Кирило вчився на другому курсі Костопільського училища сільськогосподарської механізації. У1951 р. одружився з односельчанкою Оленою Куліш. У першій половині 1952 р. заарештований органами МГБ за розповсюдження антирадянських націоналістичних листівок, зв’язок з оунівським підпіллям та участь у підпільній юнацькій групі «Кричильська молодіжна ОУН». 26.08.1952 р. Військовий трибунал військ МГБ Рівненської обл. засудив його на 25 р. позбавлення волі. Разом з ним було засуджено 7 юнаків, у їх числі брати Степан і Семен СОРОКИ, брати Іван та Сидір Харечко (усі сиділи в м. Інта).
Покарання відбував у таборах Мінерального управління ("Мінлаг"), м. Інта Комі АРСР. Був людиною активною та діяльною. Мав близькі стосунки з Володимиром ЛЕОНЮКОМ, Анатолієм БУЛАВСЬКИМ, Йосифом СЛАБІНОЮ та іншими політв’язнями. На початку 1956 р. вони створили підпільну націоналістичну організацію "Об’єднання", яка поставила мету продовжувати в нових умовах боротьбу ОУН за створення Української Самостійної Соборної Держави (Провідник Ярослав ГАСЮК). Б. був активним членом цієї організації.
Влітку 1956 р. комісія ПВР СРСР знизила Б. термін покарання до 7 р. Його дружина Олена приїхала в Інту (тоді вже в’язням можна було виходити за зону), діждалася звільнення чоловіка. Була втаємничена в його підпільну діяльність. Після звільнення восени 1957 р. вони виїхали в Україну й оселилися у м. Біла Церква Київської обл..
На прохання заступника Провідника «Об’єднання» В. ЛЕОНЮКА вони привезли з Інти понад 1300 листівок "Колгоспнику!" та "Громадянине!".
У листівці "Колгоспнику!" (автори В. БУЧКОВСЬКИЙ та В.ЛЕОНЮК) стверджувалося, що вимога КПРС наздогнати США по виробництву м’яса, молока і масла спрямована не на поліпшення добробуту українського народу: Україна використовується як сировинна база, з якої колонізатори вивозять усе, залишаючи народ на напівголодне існування. «Годі терпіти кремлівське ярмо! Годі бути рабами! Пора сказати московсько-більшовицьким загарбникам: Геть з України!». 700 шт. цих листівок Б. за завданням В. ЛЕОНЮКА відвіз А. БУЛАВСЬКОМУ в м. Олександрія Кіровоградської обл., а той своєю чергою 400 шт. віддав Й. СЛАБІНІ, 100 шт. – Григорію РЯБЧУНУ, а решту – Федорові Малишевському та А.Г. Сиськову. 250 листівок Б. дав своєму односельчанину і шваґрові Саві Шепелю, а решту заховав на горищі будинку, в якому проживав разом зі Степаном СОРОКОЮ. Ночами 3 – 5 11. 1957 р. Йосип СЛАБІНА, Г. РЯБЧУН та Степан ОЛЕНИЧ розкидали листівки у сел. Хрущова (нині м. Світловодськ) і с. Таборище – у районі будівництва Кременчуцької ГЕС, та в с. Аджамка поблизу Кіровограда. Стривожені появою листівок, органи КГБ розпочали розслідування цієї справи.
Тоді ж вони з благословення ЦК КПУ та Прокуратури УРСР інспірували скасування низки постанов Комісії Президії Верховної Ради СРСР про дострокове звільнення з місць ув’язнення кількох десятків осіб. Очевидно, розраховували в такий спосіб натрапити на людей, причетних до листівок. Під цю «зачистку» потрапили, зокрема, Б. та С. СОРОКА: вони були на початку 1958 р. схоплені в Білій Церкві та спроваджені досиджувати свої 25-річні терміни. То більше, що під час обшуку в їхньому помешканні були виявлені згадані листівки. У цій справі були заарештовані Й. СЛАБІНА, А. БУЛАВСЬКИЙ, Г. РЯБЧУН і С. ОЛЕНИЧ. 29.04. 1960 р. колегія в кримінальних справах Верховного суду УРСР (голова Чайковський Л. М., засідателі Марик Г. Я. і Тришин В. Г., секретар Кравець П. Д.., прокурор Янковський І. Й.) засудила Б. за ст. 7 ч. 2 Закону про особливо небезпечні державні злочини на 7 р. позбавлення волі.
Цей вирок вона об’єднала з попереднім невідбутим терміном (8 р.), що склало разом 15 р., рахуючи від дня оголошення вироку, без обмеження в правах.Суд зняв як необґрунтовані звинувачення Б. в проведенні антирадянської діяльності під час відбування покарання, а також щодо допомоги в діяльності «Об’єднання», організацію втечі з табору С. СОРОКИ. Перевезення листівок в Україну, на диво, кваліфікувалося як товариська послуга В. ЛЕОНЮКУ. Колегія вважала невстановленим, що Б. вів організаційну діяльність. Його звинуватили лише в проведенні агітації й пропаганди з метою підриву та послаблення Радянської влади через розповсюдження листівок антирадянського змісту, в яких нібито зводився наклеп на радянську дійсність. Враховано було також його визнання вини та розкаяння. А. БУЛАВСЬКИЙ дістав 10 р. (але, враховуючи його поведінку під час слідства й на суді, скоро термін покарання йому було знижено до 3 р.); Й. СЛАБІНА 7 р.; Г. РЯБЧУН та С. ОЛЕНИЧ – по 3 р. позбавлення волі.
Це був перший ешелон засуджених «об’єднанців». Покарання Б. відбував спочатку в тайшетських таборах. 24.03.1961 р. сесія Іркутського облсуду визнала його особливо небезпечним рецидивістом і він був спроваджений етапом у Мордовію, де карався на особливому (камерному) режимі до кінця терміну (1974 р.). З неволі Б. вийшов інвалідом. Повернувся в м. Ківерці Волинської обл., де ним опікувалася дружина Олена. Тяжкими були останні роки його життя (туберкульоз, епілепсія, сліпота на одне око). Та все ж за незалежної України він активно включився в громадське та політичне життя, ставши діяльним членом Братства ОУН-УПА. Реабілітований 1992 р..
Помер у вересні 2001 р., похований у м. Ківерці.
Бібліоґрафія:
Леонюк Володимир. На прю стає Об’єднання // Зона, 1994. – № 6. – С. 163 – 180.
Русначенко Анатолій. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х – початок 1990-х років. – К.: Вид. ім. Олени Теліги, 1998. – С. 63 – 72; 370-389.
Христинич Богдан. На шляхах до волі. Підпільна організація «Об’єднання» (1956-1959). – Львів, 2004. – 416 с.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР.
Т. 1. Україна.
Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”. – 2006. – 1–516 с.;
Частина 2. – 517–1020 с.;
Частина 3: Банацький К.: с. 73-47:
https://museum.khpg.org/1235473775
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.:
Смолоскип, 2010. – 804 с., 56 іл.; Банацький К.: с. 66-67; 2-ге вид., 2012. – 896 с. + 64 іл.; Банацький К.: с. 73-74.
Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 24 лютого 2009 року.Banatskyj Знаків 6.538. Останнє прочитання 15.05.2016..
