СОРОКА СЕМЕН КЛИМЕНТІЙОВИЧ

СОРОКА СЕМЕН КЛИМЕНТІЙОВИЧ (нар. 1928 р. в с. Кричильськ Сарненського р-ну Рівненської обл. – п. 1999 р., м. Сарни). Ув’язнений за участь у «Кричильській молодіжній ОУН». Утік з табору і знову був ув’язнений. З селянської родини. Вчився на другому курсі Костопільського училища сільськогосподарської механізації, коли на початку 1952 р. був заарештований за розповсюдження націоналістичних листівок та за участь у юнацькій підпільній групі «Кричильська молодіжна ОУН». 26.08. 1952 р. разом з братом Степаном СОРОКОЮ, братами Сидором та Іван Харечками (Харечко), Кирилом БАНАЦЬКИМ – усього 8 осіб) засуджений Військовим трибуналом військ МГБ Рівненської обл. на 25 р. позбавлення волі кожен. Покарання відбували в «Мінеральному управлінні таборів» – «Мінлаг», м. Інта, Комі АРСР. Уночі з 4 на 5 жовтня 1954 р. С. разом з групою товаришів (7 осіб) здійснив відчайдушну втечу з робочої зони шахти №11. Вони зробили підкоп з вентиляційного штреку довжиною 40 м з виходом у тундру. Це була виснажлива праця, яка затяглася на 7 місяців, а треба було ще й виконувати норму виробітку. 6 осіб пішли в тундру, де їх швидко половили (бо вже випав перший сніг) і повернули в табори, а С. пішов на залізничну станцію Інта, сів у поїзд Воркута – Москва, добрався до України. Це був успіх усієї спільноти політв’язнів. До підготовки втечі були причетні майбутні організатори підпільного «ОБ’ЄДНАННЯ» (1956 – 1959) Кирило БАНАЦЬКИЙ, Володимир ЛЕОНЮК, Богдан ХРИСТИНИЧ та інші. Йосиф Драгомирецький викрав у вільнонайманого паспорт, а Зиновій Мишко замінив знімок, перебив печатку та зробив відповідні записи в паспорті. Квитка на поїзд заздалегідь купила Марійка Балій, яка після звільнення далі працювала на шахті. С. переховувався в Україні рік і два місяці. Його піймали в січні 1956 р. і запроторили у табори м. Воркути, Комі АРСР. Він знав про діяльність підпільної організації «Об’єднання», був її симпатиком. Звільнений з-під варти за постановою Комісії Президії Верховної Ради СРСР, але знову був заарештований, та за кілька місяців, у 1958 р., звільнений остаточно. Повернувся в Україну, оселився з сім’єю у м. Кіровограді. У часи «перебудови» і за незалежності брав активну участь в українському громадському та політичному житті. Бібліоґрафія: Христинич Богдан. На шляхах до волі. Підпільна організація «Об’єднання» (1956-1959). – Львів, 2004. – С. 25-26; 173-174. Склав Василь Овсієнко 26 лютого 2009 року за книжкою Б. Христинича. Харківська правозахисна група. Довідку бажано доповнити і доопрацювати.