КУЗЬМЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ

 416704.12.2010

автор: Овсієнко В.В.

КУЗЬМЕНКО ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСІЙОВИЧ (нар. 26.02. 1926, с. Лоцманська Кам’янка під Дніпропетровськом – п. 14.07. 1999, м. Дніпропетровськ)
Член ОУН, політв’язень, шофер. Учасник українського руху опору.
Батько був у війську Нестора Махна. Під час німецької окупації, влітку 1942 р., 16-річний Олександр став членом ОУН, яка діяла в його рідному селі. Був звеневим молодіжної групи, зв’язковим з районним проводом. Розповсюджував націоналістичну літературу. Після повернення червоних у березні 1944 засуджений за це на 8 р.. Карався в Інті (Комі АРСР). Вийшовши на заслання, познайомився з Оленою Федорівною Золотюк із Галичини, яка теж була засуджена на 10 р. як зв’язкова УПА. Одружилися, приїхали в Дніпропетровськ.
К. став працювати шофером. Побудували хату на вул. Армійській, 20-А, яка в 60 – 80-х рр. стала осердям українського національного життя в Дніпропетровську. Господарі дотримувалися народних звичаїв, релігійних свят, зібрали велику бібліотеку, окрасою якої були видання «Кобзаря», більшість якого К. знав напам’ять і майстерно його декламував. К. зібрав і «ленініану» – висловлювання Леніна про Україну. Дочка їхня Оксана навчилася грати на бандурі, усі Кузьменки гарно співали. Їхня любов до України була природною. До них потягнулася молода українська інтелігенція. Тут справляли дні народження, релігійні свята, влаштовували літературні та мистецькі вечори. У цій хаті бували рідний брат Олександра – інженер Петро Кузьменко, поет Іван СОКУЛЬСЬКИЙ, перекладач Олесь ЗАВГОРОДНІЙ з дружиною Тамарою, учитель Гаврило ПРОКОПЕНКО, письменники Володимир СІРЕНКО, Віктор САВЧЕНКО, Любов Голота, Михайло Чхан, Григорій Маловик, звукорежисер Галина Савченко з матір'ю Ніною (Неонілою) Павлівною Стрільчук, науковці Панас Діденко, Олексій Клименко, Борис ДОВГАЛЮК, філолог Микола БЕРЕСЛАВСЬКИЙ з родиною, подружжя поетів Раїса ЛИША і Юрій ВІВТАШ, родина Миколи КУЛЬЧИНСЬКОГО, кобзар Олекса Чуприна, студенти, односельчани К.. Це товариство відзначало дні Шевченка, ходило – під наглядом міліції та кагебістів – на Монастирський (тоді Комсомольський) острів покладати квіти до його пам’ятника. Сам К. їздив до Києва та Львова (є знімок: Різдво у домі Садовських 1972 р., де К. в товаристві Л. ПОПАДЮК, В. СТУСА, І. КАЛИНЕЦЬ, М. ГОРИНЯ, С. ШАБАТУРИ, М. ГАТАЛИ та ін.).
За таку «націоналістичну діяльність» Кузьменків неодноразово викликали в КГБ, 1964 і 1969 рр. їх «попереджали», хоча інкримінувати чогось конкретного не могли.
Після арешту 14.06.1969 І. СОКУЛЬСЬКОГО К. неодноразово викликали на допити. З’ясувалося, що він відвозив "Лист творчої молоді Дніпропетровська" (на захист роману О. Гончара "Собор") до Києва і Львова, після чого він потрапив за кордон і транслювався по радіо «Свобода». К. намагалися звинуватити як співавтора «Листа…», бо до нього увійшли факти, які К. розповів СОКУЛЬСЬКОМУ. 5.06. 1970 р. на автопідприємстві № 2190, де працював К., відбулися «збори трудового колективу» з порядком денним: «Про ідейно шкідливу поведінку шофера Олександра Кузьменка». Про цей «робітничий суд» була велика стаття в обласній газеті «Зоря». Однак і після цього Кузьменки не цуралися друзів, які зважувалися до них приходити.
20.12.1983 К. був затриманий міліцією ніби як п’яний. Щоб уникнути неприємностей, назвався іншим іменем, але був викритий. Це сталося невдовзі після появи в обласній газеті „Зоря” від 12.06.1983 р. сфабрикованого журналістом-кагебістом Л. Гамольським інтерв’ю з І. СОКУЛЬСЬКИМ. У лютому 1984 р. К. «розбирали» на розширеному засіданні профкому. Винуватили також як «самогонщика» та «порушника трудової дисципліни» – залишив був на ніч машину біля свого дому, а не в гаражі. Той же Гамольський розписав К. на пів газетної сторінки.
З настанням перебудови Кузьменки брали активну участь у діяльності українських громадських організацій.

Бібліоґрафія:
Сіренко В.І. Велика зона злочинного режиму. Про переслідування та репресії українських інакодумців у 70–80-х роках минулого століття. – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – С. 119-126.
Кузьменко Олександр Олексійович // Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 3. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини". – Частина 3. – 2011. – С. 1174 – 1175.

 Поділитися

Вас може зацікавити

Інтерв’ю

ЛИША Раїса Савеліївна. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Спогади

МАР’ЯН ГАТАЛА. Іван ГЕЛЬ

Інтерв’ю

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ГАТАЛА МАР’ЯН ПЕТРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

БІЛОКІНЬ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ. Білокінь С.І.

Спогади

ГОРОХІВСЬКИЙ Л. Ф. НА ЗЛАМІ ЕПОХ: Хроніка громадянської та національної активізації на Тернопільщині (1988 - 1989 рр.) (Із принагідних записів у моєму щоденнику про перші кроки становлення Української Гельсинської спілки на Тернопільщині). ГОРОХІВСЬКИЙ Левко Федорович

Спогади

МАР’ЯН ГАТАЛА. Гель Іван Андрійович

Спогади

ЗАВГОРОДНІЙ ОЛЕКСАНДР (ОЛЕСЬ) СЕРГІЙОВИЧ

Персоналії / Український національний рух

РИБАЛКА ІВАН ДМИТРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

ХРОНІКА ОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. САВЧЕНКО ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ

Інтерв’ю

САВЧЕНКО ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

САРМА-СОКОЛОВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Спогади

ЗМУШЕНИЙ ЛИСТ. САРМА-СОКОЛОВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Інтерв’ю

РИБАЛКА ІВАН ДМИТРОВИЧ. Овсієнко В.В.

Дослідження

ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ В УКРАЇНІ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

РОЗУМНИЙ ПЕТРО ПАВЛОВИЧ. Овсієнко В.В.

Персоналії / Український національний рух

ГУК ЛІДІЯ ЛАРІОНІВНА. Овсієнко В.В.

MENU