Письменник. У студентські роки (1968) видав позацензурний літературний альманах.
Народився у родині сільських інтелігентів. Мати, Ганна Сергіївна, працювала вчителькою молодших класів. Дід по батькові Гнат у 1938 р. розстріляний.
Школу Микола закінчив з медаллю, 1965 р. вступив до Одеського державного університету ім. І. Мечникова на українську філологію. Писав вірші.
Навесні 1968 р. студенти-філологи видали машинописний літературний альманах «Коло» в чотирьох примірниках. До нього ввійшли опубліковані вірші М.Вінграновського, Ліни КОСТЕНКО, вірші одеських поетів. С. написав для альманаху невелику статтю "Хай живе 1 Травня!" – звернення до молоді з побажанням, щоб вона була чеснішою, активнішою і творила життя на нових началах – активніших, чистіших.
Керівництво філологічного факультету й університету було стривожене самим фактом появи позацензурного видання. Парторг Леон Хачикович Калустьян особисто прийшов у гуртожиток і допитував С. про альманах. На наступних допитах домагався визнання причетності до видання Олекси РІЗНИКІВА. Було встановлено, що альманах видали філологи-україністи С., старшокурсниця Тетяна Ананченко, русист Євген Аксарін.
Згодом стало відомо, що хтось розмножили альманах "Коло" у кількох десятках екземплярів, він набув значного розголосу в Одесі. В обкомі комсомолу зазвучали доповіді: "В Одесском университете поднял голову молодой украинский национализм".
Однак справу з альманахом «зам’яли». Хоча згодом говорили, що якби вона виникла після введення радянських військ у Чехословаччину, то авторів безумовно виключили б з університету. Восени у кімнату гуртожитку до С. заходили студенти юридичного факультету з провокативними анкетами неіснуючої «Организации 21 августа 1968 года».
С. половину семестрів складав на "5" і йому мали призначити персональну стипендію, та ні стипендії, ні рекомендації до аспірантури він не одержав. Викладач Василь Фащенко порадив йому піти на якусь роботу, щоб «відсидітися».
У 1970 р. С. кілька місяців працював інструктором обкому комсомолу, потім учителював в Одесі на Пересипу, рік відслужив в армії, учителював у болгарському селі Виноградівка Тарутинського р-ну Одеської обл., звідки родом його дружина. Тут його допитував працівник КГБ про настрої селян, чи не готуються тут бунти і протести.
Працював у видавництві «Маяк», у газеті "Думська площа". Член Спілки письменників України з 1979 р.. Видав кілька книжок оповідань, повістей, віршів. 1990 р. дав рекомендацію Олексі РІЗНИКІВУ для вступу в СПУ, сприяв виданню його першої книжки.
Бібліоґрафія:
Архів ХПГ: інтерв’ю 12.02.2001.
Інтерв΄ю Миколи Михайловича Суховецького // Одеська хвиля-4. Документи, твори, спогади в΄язнів сумління / Упор. П. Отченашенко, О. Різників, Д. Шупта. – Одеса: Друк, 2009. – C. 235-242.
СУХОВЕЦЬКИЙ МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ