МУРАШОВ ЮРІЙ ІГОРЕВИЧ (13.05.1945, м. Апостолове, нині Дніпропетровської обл. - п. 1.09.2005, м. Київ).
Учитель. Перекладач. Поліглот. Правозахисник. Громадський діяч.
Закінчив київську школу № 71. У 1968 р. - факультет іноземних мов Київського університету ім. Т. Шевченка за спеціальністю перекладач-референт, у 1974 - історичний факультет, у 1975 - курси арабської мови.
Ще студентом, усвідомлюючи колоніальний стан України у складі СРСР, самостійно вивчає мову суахілі, бо вважає, що досвід визволення африканських та арабських країн колись зможе знадобитись Україні. З тих же міркувань перші літературні спроби М. - переклади африканських поетів США.
Працював у Державному історичному музеї України екскурсоводом-перекладачем, а згодом завідувачем відділом нумізматики Державного історичного музею України.
Коли в 1969 р. розпочалась кампанія проти нумізматів, яка завершилась судовим переслідуванням колекціонерів за начебто валютні операції, викликаний як експерт, М. дав правдиві фахові свідчення, що суперечили намірам слідства.
У 70-х рр. брав активну участь у правозахисному русі. Розповсюджував самвидав.
У 1977 - 1983 працював учителем англійської мови та історії в школах № 197 і №147 м. Києва.
У 1983-1985 працював на посаді старшого лаборанта Подільської археологічної експедиції Інституту археології НАН України, брав участь в археологічних розкопках київського Подолу.
З 1986 викладав англійську мову в середній школі № 262, де організував підлітковий туристичний клуб, виховував патріотів майбутньої Незалежної України. Проводив з ними спелеологічні екскурсії.
З настанням перебудови М. брав участь у діяльності Українського культурологічного клубу, Української Гельсінської Спілки. З її трасформацією в Українську Республіканську партію увійшов до складу Ради УРП. 1992 р. разом з. С.ХМАРОЮ став одним із засновників Української Консервативної Республіканської партії, у 1994-2001 рр. членом її Центрального проводу, головою Київської крайової організації.
Організатор і учасник численних акцій, що передували здобуттю Незалежності, перепоховання В.СТУСА, Ю.ЛИТВИНА і О.ТИХОГО, Ланцюга єднання 22 січня 1990 р.
У 1990 - один із засновників, згодом голова правозахисної організації. «Український комітет «Гельсінкі-90». втор низки публікацій з питань прав людини.
Володів англійською, французькою, польською, суахілі, арабською, турецькою мовами.
1.09.2005 р. на Подолі М. збила машина. Водій не надав йому допомоги. Загинув від утрати крові. Похований у Києві на Байковому цвинтарі, ділянка № 33.
Джерела: https://uk.wikipedia.org/wiki/
Василь Овсієнко