Цю книжку вибраних поезій складено до 100-річного ювілею поетеси Марлени Рахліної, моєї мами. Вона народилася 29 серпня 1925 року в Ленінграді, але 1936 року її родина повернулася в Україну, і вона прожила більшу частину свого життя у Харкові. Дві перші книжки було надруковано за радянської влади, але в 1968 році її припинили друкувати, оскільки вона потрапила до чорного списку літераторів, які співчувають дисидентам. З 1990 року вийшли за її життя шість віршованих збірок та дві книги перекладів визначного українського поета Василя Стуса. Вона померла в 2010 році, а через п'ять років було видано повне зібрання її творів.
Цю останню книжку склав і видав мій брат, Євген Захаров, засновник і директор Харківської правозахисної групи. Попри постійну зайнятість і час, присвячений його шляхетній професії, він допоміг мамі скласти та видати всі попередні книжки (мінус дві перші, підцензурні), завжди був її помічником та учасником її літературної діяльності. Брат сказав мені: Давай видамо книгу на мамин сторічний ювілей. Тепер твоя черга складати, якщо бажаєш. Так я зайнялася незвичною для мене справою.
Ця книжка зовсім невелика, тому що з багатьох написаних нею віршів я обрала лише найулюбленіші, багато з яких я пам'ятаю з дитинства і знаю напам'ять, але завжди хвилююся, коли їх чую або просто промовляю подумки. Ці вірші досконалі формою, і в них чітко чути її особливий, ні на кого не схожий голос і теми, що створюють почуття єдності та мети. У них немає нічого зайвого чи необов'язкового.
Книжку складено не в хронологічному порядку, і вона, дуже умовно, розділена на дві частини. У першу частину, «Не вір, не бійся, не проси!», включено вірші, які відображають її ставлення до життя та її людські якості – невичерпне життєлюбство, безстрашність і тверду віру в те, що «добро завжди перемагає зло». Жодного разу у своєму житті вона не поступилася своїми принципами і не піддалася спокусі слави та багатства. Саме тому вона багато років була опальним поетом і писала свої вірші «в шухляду». За радянських часів, із ризиком для власної свободи, вона підтримувала людей, які опинилися в радянських таборах і в'язницях, товаришувала з дисидентами та друкувала “крамольні” вірші у закордонних виданнях. Її життя за будь-якими мірками було нелегким, але вона майже ніколи не впадала у смуток і раділа життю, як дитина, зберігаючи віру і любов до світу. Про це її поезії.
Друга частина “Одна любов” містить вірші, присвячені її сім'ї та близьким друзям, яких завжди було чимало і яким вона завжди була вірна та віддана. Її людська чарівність та оптимізм привертали до неї людей, і вона завжди була оточена натовпом друзів та шанувальників, була в центрі уваги у будь-якій кампанії. У ранньому дитинстві я регулярно засипала під гомін голосів, пісень та сміху у сусідній кімнаті. Я завжди розрізняла в гомоні мамин голос.
Вона все життя пропрацювала вчителем, і наш будинок був наповнений її учнями, включно з колишніми зеками, коли вона працювала у вечірній школі виправно-трудової колонії. Деякі учні стали близькими друзями родини. Я не зустріла у своєму житті жодної людини, яка вміла би так зачаровуватися і зачаровувати. Ось сидить перед тобою літня жінка, ніби нічим не примітна, але раптом все обличчя розпливається в усмішці, блакитні очі запалюються яскравим вогнем, вона починає говорити і відбувається чаклунський перехід із нудної реальності в чарівний світ. Такою була Марлена Рахліна.
Декілька слів на закінчення, які не сказати не можна. Ця книжка віршів, написаних російською мовою, виходить в Україні у важкий для країни час, у розпалі страшної війни, розв'язаної Росією. Мета цієї війни – геноцид, знищення держави, українців, які її підтримують, української культури, самосвідомості та мови. У відповідь на цю жахливу агресію багато українців, навіть російськомовних, відмовилися від російської мови. Ця реакція зрозуміла і природна, але вірші, представлені в цій збірці, не мають громадянства, а мають тверду віру в універсальну справедливість, шляхетність і любов. Я сподіваюся, що ця книжка знайде читача в Україні і, можливо, навіть якийсь український поет захоче перекласти її українською мовою! Я сподіваюся, що знайдуться читачі, для яких ці вірші стануть постійними супутниками життя, якими вони стали для мене.