(26.07.1931, с. Миколаївка Волноваського р-ну Донецької обл. —; 22.02.2022, м. Київ)
Один із найзначніших сучасних діячів української культури, критик, літературознавець. Найвідоміший автор українського самвидаву.
Народився в родині робітника гірничого кар’єру. Батько загинув на фронті в 1943, мати —; санітарка.
1949 Д. вступив до Донецького педінституту, який закінчив 1953 за фахом російська філологія. 1953-1957 —; аспірант Інституту літератури АН УРСР. З 1957 Д. —; редактор відділу літературознавства і критики журналу "Вiтчизна". З 1959 —; член Спілки письменників України.
1962 Д. звільнений з журналу "Вітчизна" "за ідеологічні помилки".
Д. брав активну участь у работі Клубу творчої молоді, створеного в Києві в 1960 під егідою міського комітету комсомолу. Поступово до роботи Клубу втягнулася молода творча інтеліґенція, духовним лідером якої був І.СВІТЛИЧНИЙ. Інтелектуальними лідерами Клубу були Д. і Є.СВЕРСТЮК.
1964-65 Д. —; літературний консультант видавництва "Молодь". Звільнений за участь у протестах проти політичних арештів серед української інтеліґенції в 1965. Найвідоміша акція протесту тих літ —; виступ Д. під час прем’єри фільму С.Параджанова "Тіні забутих предків". Замість слів про фільм, він говорив про таємні арешти серед молодої інтеліґенції, що викликало переполох у рядах "офіціційних осіб" і розгубленість у залі. Д. підтримали В.ЧОРНОВІЛ, В.СТУС, М.КОЦЮБИНСЬКА та ін..
Ще в 1963 у Д. виник задум написати працю про національну політику в Україні. За словами Д., тоді відчувалася невідкладна потреба такого аналізу.
У кінці 1965 Д. надіслав до ЦК КПУ листа з протестом проти арештів серед інтеліґенції, пояснюючи, що це не розв’язує проблем, які викликають критику влади з боку інтеліґенції. До листа було додано рукопис, який став пізніше дуже відомим, "Інтернаціоналізм чи русифікація?". Залишаючись у межах радянської системи, не відступаючи від основних положень офіційної ідеології, Д. намагався звернути увагу влади на становище української нації в СРСР. Найсильнішими місцями книги були сюжети, присвячені русифікації, прикладам українофобії, історії російської експансії і великодержавного шовінізму.
Книга швидко поширилася в самвидаві, її читали по всій Україні. У середовищі інтеліґенції з’явився справжній "культ Дзюби". Сам автор, людина дуже скромна і делікатна, не прагнув і не був готовий до такої популярності і такої ролі.
Досить швидко книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" потрапляє за кордон. У 1968 видавництво "Сучаснiсть" у Мюнхені вперше видало працю Д. книжкою. Потім книга була перекладена багатьма мовами і видана в багатьох країнах, що призвело до переслідувань автора.
Улітку 1966 Д. був викликаний до ЦК КПУ, де йому запропонували виступити в пресі з запереченням "наклепницької" інформації на Заході про національні проблеми в СРСР. Але Д. відмовився, і тоді в друку з’явилися статті зі звинуваченням його в "буржуазному націоналізмі". Спілці письменників України (СПУ) запропоновано було зробити висновки щодо Д. "Товариська" розмова в СПУ теж не дала властям бажаного результату. Навпаки, за кордоном з’явився блискучий виступ Д. на вечорі, присвяченому 30-річчю поета В.СИМОНЕНКА.
У вересні 1966, у день 25-ліття прочатку розстрілу євреїв у Бабиному Яру, Д. разом з В.НЕКРАСОВИМ, Г.СНЄГІРЬОВИМ і В.Войновичем взяв участь недозволеному траурному митинзі і виступив там.
1967 Д. був присутній на суді над В.ЧОРНОВОЛОМ, а після процесу він, І.СВІТЛИЧНИЙ, Н.СВІТЛИЧНА і Л.КОСТЕНКО надіслали листа протесту першому секретареві ЦК КПУ П.Шелесту, де схарактеризували цей процес як суцільне порушення процесуальних норм і як помсту людині, яка інакше мислить та ще й сміє критикувати конкретні дії конкретних державних органів.
ЦК КПУ створив групу, яка написала для поширення за кордоном брошуру „Як і що захищає Іван Дзюба“;, підписавши її псевдонімом „Б.Стенчук“;. З огляду на непереконливість, її не стали розповсюджувати. 1969 В.ЧОРНОВІЛ написав працю „Як і що захищає Б.Стенчук, або 66 відповідей „інтернаціоналістові“;“;, де викрив недостойні методи ідеологічної роботи КДБ.
У грудні 1969 розглядалося питання про виключенння Д. з СПУ. Щоправда, на зборах письменників тільки двоє з багатьох промовців завимагали виключения Д., звинувачуючи його в розголошенні державної таємниці. На здивоване запитання Д., про яку таку таємницю йде мова, адже він не має доступу до держтаємниць, один із промовців обурено відповів: "Хіба розкриття національної політики нашої партії не є розголошенням державної таємниці?". На цих зборах виключити Д. з СПУ не вдалося.
26.12.69 в листі до президії СПУ Д. відмежувався від своїх зарубіжних видавців та коментаторів і засудив їх.
Президія врахувала це і залишила Д. в СПУ, але попередила, що він повинен узяти активну участь у літературному процесі на принципах марксистсько-ленінського вченння і непримиренної боротьби з буржуазною ідеологією.
26-27.03.70 в Політехнічному та Інженерно-будівельному інститутах у Києві були розкидані листівки з протестом проти виключення зі Спілки письменників О.СОЛЖЕНІЦИНА і переслідувань Д.
У журналі "Український вісник" № 2 опубліковані листи Д.
12.01.72 Д. прийшов до І.СВІТЛИЧНОГО - і нагодився на обшук та арешт його. Самого Д. відвезли звідти додому і теж провели обшук. Потім упродовж кількох тижнів викликали на допити. Вилучили Повне зібрання творів Леніна з помітками на полях і підкресленими фразами.
Нові обшуки і постійні допити —; у лютому.
02.03.72 —; засідання Президії СПУ. Розглядалася персональна справа Д. Цього разу Д. виключили "за порушення статуту СПУ і виготовлення та розповсюдження матеріалів, які мають антирадянський, антикомуністичний характер, виражають націоналістичні погляди, зводять наклепи на радянський лад і національну політику партії та радянської держави". Постанова була прийнята одностайно. Мова йшла в основному про написану в 1965 книгу "Інтернаціоналізм чи русифікація?", за що Д. 1969 вже намагалися виключити з СПУ.
18.04.72 Д. був заарештований. Єдиний пункт звинувачення —; праця "Інтернаціоналізм чи русифікація?".
11-16.03.73 відбувся суд над Д. і Київський обласний суд засудив його за ст. 62 КК УРСР до 5 р. таборів і 5 р. заслання. Д. тоді мав відкриту форму туберкульозу, цироз легенів. У жовтні 1973 він звернувся до Президії Верховної Ради УРСР з проханням про помилування. Ураховуючи часткове визнання вини, 06.11.73 ПВР УРСР помилувала Д., він був звільнений.
1974-1982 Д. —; коректор, літературний кореспондент багатотиражної ґазети Київського авіазаводу.
З 1982 —; на творчій роботі. Автор багатьох літературознавчих книг.
1992-1994 —; міністр культури України.
Д. —; лауреат премії ім. О.Білецького (1987) і Державної премії України ім. Т.Шевченка (1991).
Д. був академіком-секретарем відділення літератури, мови і мистецтвознавства Національної Академії Наук України, редактором журналу "Сучаснiсть", президентом Національної асоціації україністів, співголовою Головної Редакційної колеґії "Енциклопедії сучасної України". Д. —; один з найвторитетніших і поважних діячів української культури.
Помер 22 лютого 2022 року в Києві в 90-річному віці.
Бібліоґрафія:
I.
Іван Дзюба. Інтернаціоналізм чи русифікація? Мюнхен: Сучасність, 1968.—; 262 с.
Заява 6.11.1973 // Літ. Україна. - 1973. - 9 лист.
Іван Дзюба. Інтернаціоналізм чи русифікація? - К.: Видавничий дім „КМ Akademia“;. - 1998.
II.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.—; К.: Либідь, 1995.—; С. 23-27, 96-109, 129-132.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.—; К.: Видавництво ім. О.Теліги.—; 1998.—; С. 32, 51, 61, 120-122, 142, 146, 147, 149, 152-155, 166-168, 186-188.
Л.Алексеева. История инакомыслия в СССР. Вильнюс-Москва: Весть, 1992.—; С. 13, 14, 15-17, 20-21, 22-23, 24, 25.
Хроника текущих событий.—; Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 28-31.—; С. 35, 45, 46, 82, 84, 109.
Український вісник.—; Париж-Балтимор: Смолоскип, 1971, Випуск IV.—; C. 18, 35, 37, 38, 43, 44, 54, 55, 56, 72, 74, 112, 123, 125, 158, 182.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. - Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”;, 2006. - C. 220-224. https://museum.khpg.org/1113910477. Рух опору в Україні: 1960 - 1990.
Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. - К.: Смолоскип, 2010. - С. 2003-208; 2-е вид.: 2012 р. - С. 124-129.
Ірина Рапп, Василь Овсієнко. Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 7.08.2016.
Переклад В.Овсієнка