Дослідження
25.10.2016   Олексій Макаров

Люди жовтня 1956 року

Ця стаття була перекладена за допомогою штучного інтелекту. Зверніть увагу, що переклад може бути не зовсім точним. Оригінал статті

До 60-ї річниці Угорської революції 1956 року товариство «Меморіал» та Видавничий дім «Коґіта» підготували публікацію про учасників протестів проти введення радянських військ до Будапешта та придушення Угорського повстання

До 60-х роковин Угорської революції 1956 року товариство «Меморіал» та Видавничий дім «Коґіта» підготували публікацію про учасників протестів проти введення радянських військ до Будапешта та придушення Угорського повстання.

 

Вступна стаття

Придушення повстання в Угорщині, що сталося всього за пів року після XX з’їзду та звільнення в’язнів із таборів, викликало певну негативну реакцію радянського суспільства у відповідь.

До списку «Люди жовтня 1956 року» потрапили ті, хто так чи інакше протестував проти придушення цього повстання.

Ідея списку виникла за аналогією зі списком «Люди серпня 1968», у якому названі ті, хто протестував проти придушення Празької весни. Через кілька років такий список почав укладати Геннадій Кузовкін і зробив публікацію на сайті Меморіалу, але зведеного списку так досі й не було.

На яких джерелах ґрунтується цей список?

Переважно це довідник за наглядовими провадженнями прокуратури СРСР (58-10: Наглядові провадження Прокуратури СРСР у справах про антирадянську агітацію та пропаганду, березень 1953 – 1991: Анотований каталог / Укл. Едельман О.В. М., 1999). Це джерело дає нам знання передусім про протести регіональні, протести на рівні розмов та лайки. Завдяки роботі з обліковими картками мордовських таборів та електронною базою Меморіалу «Жертви політичного терору в СРСР» ми маємо більше інформації про цих людей.

Крім того, використано матеріали архіву Історії інакодумства в СРСР Міжнародного Меморіалу (Ф.155. Колекція особистих справ), що доповнюють наявні дані, мемуари, електронна енциклопедія Санкт-Петербурга.

Соціальний склад протестувальників був різнорідним – робітники, інтелігенція (шкільні вчителі та журналісти), в’язні… Школяр Анатолій Латишев та філософ Ерік Юдін. 8 зі 141 людини були в’язнями сталінських таборів за політичними статтями.

Майже всі протестувальники – чоловіки, доволі багато молоді – школярі (11 осіб, зокрема велика група школярів у Тбілісі), студенти та молодь (половина списку – люди віком до 35 років).

Серед регіонів, у яких протести були найактивнішими, можна виокремити Ленінград, де діяло кілька молодіжних гуртків, що випускали листівки, та Закарпатську область (завдяки своїй близькості до Угорщини).

Загалом протести зафіксовані в 11 республіках та 43 регіонах.

Форми протесту були різноманітними – листівки, вірші, публіцистичні статті (що поширювалися в молодіжних гуртках і ще не стали самвидавом), записи у щоденниках, приватні листи та листи до радянських державних і партійних органів (і, звісно, до редакцій газет).

Демонстрації (принаймні відомі дослідникам) були лише поодинокими (Красильников у Ленінграді та Лазар’янц у Ярославлі). Це були опозиційні висловлювання в межах офіційних демонстрацій (7 листопада), а не, висловлюючись сучасною мовою, поодинокі пікети.

Найпоширенішою формою протесту були усні висловлювання. У розмовах (як і в письмових текстах) люди засуджували втручання СРСР у внутрішні справи Угорщини, вважали подію революцією (а не контрреволюційним заколотом), придушенням повстання робітників.

У попередньому списку, опублікованому кілька років тому моїм колегою Геннадієм Кузовкіним, 244 особи. У наведеному нижче списку (складеному за активної участи Тетяни Косінової) 141 особа. Для порівняння, у списку «Люди серпня 1968» – 160 осіб.

Укладач вирішив не включати до нього кілька випадків засудження за переказ передач західних радіостанцій (зокрема про події в Угорщині), а також численні випадки судового переслідування за погрози на кшталт «треба вішати комуністів, як в Угорщині» та лайку (часто напідпитку) на адресу радянської влади (зокрема її зовнішньої політики).

З іншого боку, не можна не визнати, що чітке відокремлення протесту від непротесту вимагає фахового методологічного обговорення і в низці випадків – вивчення архівно-слідчих справ.

Варто зауважити, що на межі 1950–1960-х років влада пом’якшила каральну політику. Люди, засуджені 1957 року на 5, 8 років таборів за «балаканину», у 1959–1960 роках звільнялися умовно-достроково або термін знижувався до фактично відбутого. Декого з них до середини 1960-х років уже реабілітували.

Робота над дослідженням протестів проти придушення Угорського повстання 1956 року не завершена і триватиме. Цей список неповний, уточнення та доповнення можна надсилати укладачеві за адресою [email protected] (О.О. Макаров).

Москва, 21 жовтня 2016

Макаров О.О. (співробітник архіву Історії інакодумства в СРСР

Міжнародного Меморіалу, Москва)

 

ЛЮДИ ЖОВТНЯ 1956

Агалаков Юрій Семенович (н. 1937), житель Кірова. Заарештований у 1957 році. Звинувачений (разом із О.В. Івановим та О.А. Чистяковим) у систематичному прослуховуванні іноземних радіостанцій і засудженні придушення повстання в Угорщині. Засуджений на 2 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі, звільнений умовно-достроково у 1959 році.

Агамалієв А.-М. (н. 1925), в’язень (Пензенська область). Разом з М.-С.-Б.-Г. Азімовим у липні 1958 року написали листа до радянських офіційних органів, а також послові США та Генеральному секретареві ООН із критикою радянської політики, зокрема придушення повстання в Угорщині. Імовірно, знову засуджені.

Азімов М.-С.-Б.-Г. (н. 1914), в’язень (Пензенська область). Разом з А.-М. Агамалієвим у липні 1958 року написали листа до радянських офіційних органів, а також послові США та Генеральному секретареві ООН із критикою радянської політики, зокрема придушення повстання в Угорщині. Імовірно, знову засуджені.

Акіньшиков Микола Максимович (н. 1926), інженер ОКБ термічного обладнання «Електропіч» (м. Дятьково, Московська область). У січні 1957 року на знак протесту проти політики Хрущова, а також придушення повстання в Угорщині, порвав партквиток і написав заяву про вихід із партії та звільнення з роботи. Засуджений на 4 роки таборів. Термін відбував у Дубравлазі.

Аміров Н. У. (н. 1918), асистент Туркменського медичного інституту (Ашхабад). Переповідав знайомим передачі західних радіостанцій, засуджував придушення повстання в Угорщині. У 1957 році засуджений. У 1959 році реабілітований.

Ангел Анатолій Володимирович (н. 1929), помічник машиніста (Волгоград). Вважав неправильним втручання СРСР у справи інших держав, зокрема Угорщини. Заарештований у 1957 році. Засуджений на 5 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році звільнений умовно-достроково.

Атаманенко Семен Семенович (1907-?), монтажник (Ленінград). Написав і залишив у роздягальні заводу листівку від імені угорського народу: «Товариші робітники! Вас закликає угорський народ наслідувати наш приклад. Ви нас називаєте циганським і кочовим народом, але цей народ знає, що таке свобода і що таке насильство, ми знаємо, що таке життя». Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 4 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році звільнений умовно-достроково.

Бабенко Сергій Дмитрович (1893-?), шахтар (Донецьк, Ростовська область). У березні 1957 року опустив у виборчу урну анонімного листа: «Смерть комунізму. Геть комуністичний імперіалізм. Вічна слава робітникам Угорщини, що полягли в боях з комуністичною диктатурою [...] Ганьба радянським військам [...] Хай живе свобода [...] демократія. Світова ганьба ЦК КПРС, що зайшов у глухий кут і розорив Росію за 40 років дощенту [...] Комуністи, відмовтеся від своїх ідеалів, дайте народу життя». Заарештований у 1957 році й засуджений на 8 років таборів та 2 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році термін скорочено до 4 років і того ж року звільнений умовно-достроково.

Бауман Іван Юхимович (н. 1920), в’язень сталінських таборів. Слюсар на шахті (Сахалінська область). Лаяв комуністів, схвалював дії угорських повстанців. У 1957 році заарештований і засуджений. У 1960 році, після дорозслідування, винесено вирок – 3 роки таборів.

Бендовський Гаврило Данилович (н. 1928), стругальник (Луганськ, Українська РСР). У 1957 році в розмовах був незадоволений радянським життям і політикою, зокрема говорив, що в Угорщині радянські війська вбивають робітників. Засуджений у 1957 році на 8 років таборів і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі.

Бернадський Сергій Вікторович (1932–2002), філолог, шкільний учитель у селі Знаменка Жанасемейського району Східно-Казахстанської области (Казахська РСР). Заарештований у 1957 році, засуджений на 5 років таборів за протест проти зовнішньої політики СРСР. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році звільнений достроково, реабілітований. У 1970 році порушувалася кримінальна справа за політичною статтею.

Бетєв С.М. (н. 1929), журналіст «Радянської Киргизії» (Киргизія). Разом із колегами С.А. Мартиновим та О.М. Третьяковим обговорював події в Угорщині. Засуджений у 1957 році. У 1959 році реабілітований.

Блументалс Харалд Едуардович (н. 1920), службовець Латвійської залізниці (Рига). У розмовах схвалював угорське повстання. Заарештований у 1958 році й засуджений на 4 роки таборів. У 1961 році звільнений умовно-достроково.

Бобикін Аркадій Іванович (н. 1930), учень школи машиністів (Перм). Засуджував придушення повстання в Угорщині. Заарештований і засуджений у 1957 році на 5 років таборів. У 1958 році реабілітований.

Богданов-Арсен’єв Михайло Анатолійович (1911-?), робітник (Одеса). Засуджував придушення повстання в Угорщині. У 1957 році заарештований і засуджений на 6 років таборів і 5 років поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році термін скорочено до 4 років, того ж року звільнений умовно-достроково.

Богдановський І.П. (н. 1926), інженер-планувальник на заводі (Ташкент). Засуджував втручання СРСР у внутрішні справи Угорщини. Засуджений у 1957 році.

Бондаренко Василь Ксенофонтович (1902-?), політв’язень (Дубравлаг). Написав і переслав на волю Р.-А.І. Солоткому вірш «На угорські події 1956 року». Засуджений у 1957 році.

Бритик О.П. (н. 1931), робітник заводу (Ставропольський край). 1 травня 1957 року публічно схвалив дії угорських повстанців. У 1957 році заарештований і засуджений.

Бурик В.П. (н. 1918), завуч середньої школи (Оренбурзька область). Засуджував введення радянських військ в Угорщину. У 1957 році заарештований і засуджений.

Вайль Борис Борисович (1939-2010), студент Бібліотечного інституту (Санкт-Петербург). Учасник молодіжного підпільного гуртка. Протестував проти придушення повстання в Угорщині. Заарештований у 1957 році. У 1958 році засуджений на 6 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. Після звільнення – учасник дисидентського руху, політв’язень (1970–1975, заслання в Тюменській області). Емігрував до Данії в 1977 році.

Вайніконіс Казімерас Петро (н. 1940), підсобний робітник (Литва). Написав вірш або оповідання «Боріться до кінця», присвячене опору в Угорщині. Заарештований і засуджений на 2 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1959 звільнений умовно-достроково.

Васильєв Анатолій Глібович (н. 1925), експедитор (Новочеркаськ, Ростовська область). Говорив, що радянські війська в Угорщині – окупаційні. Заарештований у 1957 році й засуджений на 5 років таборів і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі.

Васильченко Микола Михайлович (н. 1930), слюсар (Запорізька область). Засуджував введення радянських військ в Угорщину, поширив листівки із закликом до боротьби з комуністами. Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 6 років. У 1961 році звільнений умовно-достроково.

Васьковець О.Є. (н. 1938), вантажник у порту (Одеса). Разом з М.М. Невірковцем обговорював із робітниками способи боротьби з радянською владою (у зв’язку з подіями в Угорщині), писали листівки. Заарештований і засуджений у 1957 році.

Вербловська Ірена Савеліївна (н. 1932), вчителька (Ленінград); разом із чоловіком Р.І. Піменовим брала участь у діяльності гуртків опозиційно налаштованої молоді в Ленінграді. Протестувала проти придушення повстання в Угорщині. Заарештована у 1957 році. У 1958 році засуджена на 5 років таборів. Покарання відбувала в Сиблазі, Озерлазі та Дубравлазі. Живе в Санкт-Петербурзі, пенсіонерка, мемуаристка.

Гаврильченко Михайло Михайлович (н. 1932), інженер у лісгоспі (Запорізька область). Засуджував втручання СРСР у справи Угорщини, закликав до створення незалежної України. Заарештований у 1958 році. Засуджений на 8 років. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році термін скорочено до 5 років.

Гагарін Олексій Пилипович (н. 1923), учасник війни, юрисконсульт Сизранської залізниці (Сизрань, Самарська область). Разом з О.Т. Сєровим, П.С. Шульпіним та Д.Г. Горшковим восени 1956 року створив підпільну групу, яка поширювала листівки. Зокрема, написали (але не поширили) листівку про події в Угорщині. Заарештований і засуджений у 1958 році на 10 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1965 році термін скорочено до 7 років.

Ґамсахурдіа Звіад Костянтинович (1939-1993), школяр (Тбілісі). Разом з іншими школярами, зокрема з М.І. Коставою, у грудні 1956 року написали й поширили листівку, в якій, серед іншого, висловили підтримку «героїчному угорському народові». Засуджений умовно. У 1976 році один із засновників Грузинської Гельсінської групи. У 1977 році заарештований. Після «каяття» засуджений до заслання, а потім помилуваний. Перший президент незалежної Грузії.

Гаранін Леонтій Якович (н. 1926), викладач Вищої школи профспілкового руху ВЦРПС (Курган). Засуджував придушення повстання в Угорщині. Заарештований у 1958 році й засуджений на 7 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1959 році термін скорочено до 5 років.

Гардер Микола Іванович (н. 1931), гравер на заводі (Новосибірськ). Підтримував дії повсталих в Угорщині. Заарештований у 1957 році й засуджений на 4 роки таборів.

Голованов Андрій Григорович (1904-?), пенсіонер (Москва). Написав і надіслав листа Ворошилову про події в Угорщині. Заарештований у 1958 році й засуджений на 2 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1959 звільнений умовно-достроково.

Гідоні Олександр Григорович (1936-1989), студент істфаку Ленінградського університету (Санкт-Петербург). У 1956 році створив підпільний «Соціал-прогресивний союз», обговорював події в Угорщині. Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 2 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. В ув’язненні знову засуджений за участь у політичному страйку. У 1960 році достроково звільнений із табору. Емігрував до Канади (1975).

Голіков Олександр Олександрович (н. 1935), студент 3-го курсу педінституту (Санкт-Петербург). Учасник підпільного гуртка «Союз комуністів-ленінців». У листопаді 1956 року учасники гуртка поширили в коридорах Ленінградського університету та Ленінградського педагогічного інституту ім. Герцена кілька листівок, зокрема з протестом проти придушення революції в Угорщині. Заарештований у 1957 році й засуджений на 10 років таборів та 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1963 році помилуваний.

Горбик Юрій Іванович (н. 1932), студент медичного інституту (Омськ). У розмовах засуджував придушення повстання в Угорщині. У 1957 році заарештований і засуджений на 5 років. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. Після звільнення працював лікарем у Мінську.

Горман Аркадій Якович (н. 1923), учасник війни, юрист, доцент Всесоюзного заочного юридичного інституту (Москва). Критикував політичний лад в СРСР, зокрема придушення повстання в Угорщині. У 1957 році засуджений на 8 років. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1965 році реабілітований. Після звільнення працював юрисконсультантом.

Городницький Олександр Мойсейович (н. 1933), поет, геофізик (Санкт-Петербург, Москва). У 1950-х роках учасник ЛІТО Гірничого інституту. Автор вірша «Будапешт-56», що поширювався у самвидаві.

Горшков Дмитро Гаврилович (н. 1918), маляр у радгоспі (Самарська область). Разом з О.П. Гагаріним, О.Т. Сєровим, П.С. Шульпіним восени 1956 року створив підпільну групу, яка поширювала листівки. Зокрема, написали (але не поширили) листівку про події в Угорщині. Заарештований і засуджений у 1958 році на 3 роки таборів.

Грабовецька Я.Л. (н. 1918), майстер кравецької майстерні (Одеська область). У розмовах з Г.М. Шіхман схвалювала повстання в Угорщині. Засуджена в 1957 році.

Гунджуа Тамаз Тарасович (н. 1940), школяр (Тбілісі). Разом з іншими школярами, зокрема із З.К. Ґамсахурдіа, у грудні 1956 року написали й поширили листівку, в якій, серед іншого, висловили підтримку «героїчному угорському народові». Засуджений умовно. Пізніше став лікарем.

Данилов Костянтин Григорович (н. 1936), черговий агент облікового бюро станції (Курськ). Брав участь у діяльності гуртка опозиційно налаштованої молоді в Ленінграді. Протестував проти придушення повстання в Угорщині. Заарештований у 1957 році. У 1958 році засуджений на 4 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Дегтярьов Георгій Арсенович (1913-?), в’язень сталінських таборів, бухгалтер (Краснодарський край). Засуджував політику партії, зокрема придушення повстання в Угорщині. Заарештований у 1958 році. У 1959 році заарештований і засуджений до 7 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році термін скорочено до 3 років.

Ємельянов Є.Я. (н. 1929), художник-оформлювач у бібліотеці (Москва). Засуджував дії радянського уряду в Угорщині. Засуджений у 1957 році.

Жидких Микола Іванович (н. 1931), вантажник (Арзамас, Нижньогородська область). Засуджений у 1957 році на 7 років таборів за обговорення подій в Угорщині. Покарання відбував у Володимирській в’язниці та Дубравлазі. У 1962 році знову засуджений за поширення листівок на 10 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Заславський Ігор Дмитрович (н. 1932), математик (Санкт-Петербург). Брав участь у діяльності гуртка опозиційно налаштованої молоді в Ленінграді. Протестував проти придушення повстання в Угорщині. Заарештований у 1957 році. У 1958 році засуджений на 2 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Златовєров (Злотвєров, Злотвер) Володимир Михайлович (Мойсейович) (н. 1925), студент 1-го курсу ВДІКу (Москва). У розмовах засуджував придушення повстання в Угорщині. Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 6 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Іванов Олег Іванович (н. 1928), робітник (Кіров). Заарештований у 1957 році. Разом з Ю.С. Агалаковим та О.А. Чистяковим звинувачений у систематичному прослуховуванні іноземних радіостанцій і засудженні придушення повстання в Угорщині.

Калниньш (Калніньш) Вілі-Алфред Едуардович (1914-?). Робітник (м. Цесіс, Латвійська РСР). Заарештований у 1960 році й засуджений на 5 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Коваленко Олексій Давидович (1908-?), начальник будинкоуправління (Караганда, Казахстан). Направив до обкому листа «Руки геть від Угорщини! Комунізм знищив найкращих синів Росії, десятки мільйонів за 39 років свого панування. Комуністичними військами по-звірячому вбиті й задушені за 3 дні 13200 осіб, жінок, дітей, старих». Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 10 років таборів.

Ковальський Іван Іванович (1921-?), майстер з ремонту флоту при рятувальній службі (Москва). Говорив, що в Угорщині не контрреволюція, а боротьба угорського народу за краще життя. Заарештований і засуджений у 1957 році на 6 років табору і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році вирок скасовано за недоведеністю.

Ковтун Петро Іванович (1909-?), електрозварник у шахті (Карагандинська область, Казахстан). Надсилав листи, в яких обурювався введенням радянських військ в Угорщину. Заарештований і засуджений у 1957 році на 10 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1960 році термін скорочено до 5 років.

Козлов Євген Андрійович (1933-1999), випускник філософського факультету Ленінградського університету, інспектор відділу обласної профспілкової ради (Курськ). Засуджував придушення повстання в Угорщині. Заарештований у 1958 році й засуджений на 4 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Коржавін (Мандель) Наум Мойсейович (н. 1925), поет (Москва). Висланий з Москви як «соціально небезпечний елемент» у 1948. У 1951-1954 роках у засланні в Караганді. Автор вірша «Балада про власну загибель» про повстання в Угорщині. Емігрував до США (1974).

Косарєв Вадим Миколайович (н. 1940), робітник (Санкт-Петербург). Підтримував угорську революцію. Заарештований у 1957 році. У 1958 році засуджений на 7 років таборів. Покарання відбував у Воркутлазі та Дубравлазі. У 1960 році звільнений умовно-достроково з дворічним випробувальним терміном. Живе в Петербурзі.

Костава Мераб Іванович (1939-1989), школяр (Тбілісі). Разом з іншими школярами, зокрема із З.К. Ґамсахурдіа, у грудні 1956 року написали й поширили листівку, в якій, серед іншого, висловили підтримку «героїчному угорському народові». Засуджений умовно. У 1976 році один із засновників Грузинської Гельсінської групи. Політв’язень (1977–1987).

Красильников Михайло Михайлович (1933-1996), студент філфаку Ленінградського університету (Санкт-Петербург). 7 листопада 1956 року заарештований за вигукування гасел під час демонстрації, зокрема «Свободу Угорщині!» та «Втопити Насера в Суецькому каналі!». У 1957 році засуджений на 4 роки таборів і 2 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. Після звільнення закінчив університет, жив у Ризі.

Краснов Аркадій Петрович (н. 1927), аспірант фізфаку МДУ (Москва). Публічно заявляв, що втручання СРСР у справи Угорщини було незаконним, а руки радянських солдатів – у крові. Заарештований і засуджений у 1957 році на 3 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. Звільнений у 1958.

Краснов Лазар Шимонович (1890-?), агент із постачання (Москва). Називав події в Угорщині народною революцією, а не контрреволюцією. Заарештований у 1957 році. У 1958 році засуджений до 3 років таборів і 3 років поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1959 році звільнений умовно-достроково.

Кречетовський Степан Миколайович (1903-?), тесляр у колгоспі (Акмолинська область, Казахстан). В’язень сталінських таборів. Засуджував придушення угорського повстання. Заарештований у 1957 році, засуджений на 8 років таборів. У 1957 році термін скорочено до 5 років. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1960 році звільнений умовно-достроково. Реабілітований у 1967 році.

Крістол Рувим Самуїлович (1912-?), інженер (Ленінград). Учасник війни. Надсилав анонімні листи, в яких, зокрема, засуджував радянські дії в Угорщині. Заарештований і засуджений у 1959 році на 5 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі.

Кротенков Микола Іванович (1914-?), виконроб будівельного майданчика (м. Геленджик Краснодарського краю). Засуджував втручання СРСР у справи Угорщини. Заарештований і засуджений у 1957 році на 2 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Кубрін Микола Сергійович (н. 1929), робітник землечерпалки (Азербайджанська РСР). В’язень сталінських таборів. Засуджував придушення повстання в Угорщині. Заарештований і засуджений у 1958 році на 8 років таборів і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі.

Кудрова Ірма Вікторівна (н. 1929), філолог (Ленінград). Брала участь (разом з В. Шейнісом) у написанні тексту «Вся правда про Угорщину». Викликалася на допити. Живе в Петербурзі.

Кузін Анатолій Миколайович (н. 1934), конструктор на заводі (Барнаул). Засуджений разом з А.В. Тюріним та М.І. Семеновим у 1957 році за проугорські листівки. Покарання відбував в Озерлазі. У 1959 році реабілітований. Джерело довідки: http://www.memo.ru/history/diss/hungary_index.html

Кузнєцов Володимир Петрович (1936-2014), студент філологічного факультету МДУ (Москва). Разом із другом О.М. Терьохіним написав і поширив листівку з протестом проти придушення Угорської революції (1956). У 1957 році заарештований і засуджений на 3 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1959 році звільнений умовно-достроково.

Кузютченко Микола Єгорович (н. 1931), помічник майстра прядильного цеху (м. Клин, Московська область). Разом із В.Ф. Пастушенком надсилав листи до редакцій газет та урядових органів, у яких підтримували угорських повстанців. У 1957 році заарештований і засуджений на 5 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Курпа Іван Павлович (1922-?), робітник котельні (Бійськ, Алтайський край). Заарештований у 1957 році й засуджений на 10 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1965 році справу закрито за реабілітуючими підставами.

Лазар’янц Віталій Еммануїлович (н. 1939), школяр (Ярославль). На демонстрації розгорнув плакат з вимогою виведення радянських військ з Угорщини (7.11.1956). Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 3 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Латишев Анатолій Олександрович (н. 1942), учень 8 класу (Дмитров, Московська область). Поширив листівки, в яких засуджував придушення повстання в Угорщині. Засуджений у 1957 році на 2 роки умовно.

Льовін Юрій Леонідович (1938–2016), механік (Санкт-Петербург); був звинувачений у тому, що в 1955–1956 роках виготовив 19 листівок і 24 анонімні листи. У листівці «Кати з ЦК КПРС зробили собі гідний подарунок» ішлося про події в Угорщині (листопад 1956). Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 10 років таборів (разом з О.М. Тюріним та М.І. Семеновим). Покарання відбував у Воркутлазі та Дубравлазі. У 1964 році помилуваний. У 1968 році протестував проти введення радянських військ до Чехословаччини. Підданий примусовій психіатричній госпіталізації (1969–1971). Докладніше про Ю.Л.Льовіна на Когіта!ру тут.

Леонтьєв Іван Олександрович (н. 1936), студент політехнічного інституту (Харків). Разом з Л.В. Ткаченком схвалювали дії угорських студентів у 1956 році. Заарештований і засуджений у 1957 році на 8 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Липко О.К. (1910-?), тесляр (Дагестанська АРСР). В’язень сталінських таборів. Критикував дії радянського уряду в Угорщині. Засуджений у 1957 році.

Лугінін П.П. (н. 1926), продавець гасу (Дрогобицька область). Схвалював дії угорських повстанців. У 1960 році термін скорочено.

Лукін В.М. (н. 1930), студент сільськогосподарського інституту (Алтайський край). У листі до батьків висловлював радість з приводу повстання в Угорщині. Провів під слідством понад рік. Виправданий судом.

Луніна В.Є. (1919-?), кравчиня в ательє (Магадан). Засуджувала радянську агресію в Угорщині. Засуджена в 1957 році.

Лисак Петро Олексійович (н. 1918), інженер нафтового управління (Гур’ївська область). Засуджував втручання СРСР у внутрішні справи Угорщини. Заарештований у 1956 році, визнаний неосудним, відправлений на примусове лікування (Ленінградська спеціальна психіатрична лікарня).

Лютиков В.Є. (н. 1925), диспетчер на судноремонтному заводі (Красноводськ, Туркменська РСР). Разом з О.В. Сігуровим засуджував втручання СРСР в угорські справи. Засуджений у 1957 році.

Ляховець Іван Купріянович (1921-?), учень гірничо-нафтового технікуму (Ухта, Комі АРСР). Засуджував втручання СРСР у внутрішні справи Угорщини. Заарештований і засуджений у 1957 році на 4 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Мазюк Микола Йосипович (1905-?), вагонний майстер (Москва). Учасник війни. Засуджував втручання СРСР у внутрішні справи Угорщини. Заарештований у 1957 році. У 1958 році засуджений на 4 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. Реабілітований у 1958 році.

Малихіn Валентин Олексійович (н. 1933), вантажник (Санкт-Петербург). Учасник підпільного гуртка «Союз комуністів-ленінців». У 1956 році написав і поширив проугорські листівки. Заарештований у 1957 році й засуджений на 10 років таборів і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1963 році помилуваний.

Мартинов С.А. (1913-?), журналіст «Радянської Киргизії» (Киргизія). Разом із колегами С.М. Бетєвим та О.М. Третьяковим обговорював події в Угорщині. Засуджений у 1957 році. У 1959 році реабілітований.

Метревелі Теймураз Дмитрович (н. 1939), школяр (Тбілісі). Разом з іншими школярами, зокрема із З.К. Ґамсахурдіа, у грудні 1956 року написали й поширили листівку, в якій, серед іншого, висловили підтримку «героїчному угорському народові». Засуджений умовно. Після звільнення став філологом.

Мікадзе Абесалом Антонович (н. 1939), школяр (Тбілісі). Разом з іншими школярами, зокрема із З.К. Ґамсахурдіа, у грудні 1956 року написали й поширили листівку, в якій, серед іншого, висловили підтримку «героїчному угорському народові». Засуджений умовно.

Молоствов Михайло Михайлович (1934-2002), випускник філософського факультету Ленінградського університету (Санкт-Петербург). Лідер підпільного молодіжного гуртка. Засуджував придушення повстання в Угорщині. Заарештований у 1958 році й засуджений на 10 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1959 році термін скорочено до 7 років. Докладніше про М.М. Молоствова на Когіта!ру

Мянд Харрі Майдович (н. 1928), головний кондуктор залізниці (Рига, Латвія). У бесідах підтримував дії угорських повстанців. Заарештований у 1957 році й засуджений на 6 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1959 році термін скорочено до 3 років.

Невірковець Микола Миронович (н. 1936), вантажник у порту (Одеса). Разом з О.Є. Васьковцем обговорював із робітниками способи боротьби з радянською владою (у зв’язку з подіями в Угорщині), писали листівки. Заарештований і засуджений у 1957 році.

Нєстеров (Алєксєєв) Михайло Олексійович (1910/1911-?), у 1934–1950 жив за кордоном, повернувся, засуджений за зраду Батьківщини, відбував покарання в Дубравлазі, реабілітований у 1965. В’язень (Комі АРСР). У лютому 1957 року написав братові листа з обуренням з приводу придушення повстання в Угорщині. У 1958 році засуджений на 7 років. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі.

Овсієнко Олексій Георгійович (н. 1930), вчитель (Приморський край). Написав листа знайомій, у якому підтримав угорську революцію. Заарештований і засуджений у 1957 році на 6 років таборів. У 1960 році звільнений за помилуванням.

Овсянников Юрій Миколайович (1908-?), інженер в інституті (Красноярськ). В’язень сталінських таборів. Засуджував придушення повстання в Угорщині. Засуджений у 1957 році.

Ормош Марія І. (н. 1939), шкільна вчителька (Берегівський район Закарпатської області Української РСР). Разом зі С.-І.І. Ормошем та Ш.Ш. Сейчі вивісила листівку на підтримку угорського повстання. Заарештована в 1957 році. У 1958 році засуджена на 4 роки таборів.

Ормош Стефан-Йосип Йосипович (н. 1936), кіномоторист (Берегівський район Закарпатської області Української РСР). Разом з М.І. Ормош та Ш.Ш. Сейчі вивісив листівку на підтримку угорського повстання. Заарештований у 1957 році. У 1958 році засуджений на 4 роки таборів і 2 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році звільнений умовно-достроково.

Панчук Федір Онуфрійович (н. 1929), студент Ярославського технологічного інституту (Ярославль). Учасник українського національного руху. Висловлював підтримку угорським повстанцям. Порушено кримінальну справу, в 1958 році закрито.

Пастушенко Василь Федорович (н. 1925), робітник на фабриці (м. Клин, Московська область). Разом з М.Є. Кузютченком надсилав листи до редакцій газет та урядових органів, у яких підтримував угорських повстанців. У 1957 році заарештований і засуджений на 7 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році термін скорочено до 3 років.

Петров Владислав Борисович (н. 1934), студент педінституту (Санкт-Петербург). Учасник підпільного гуртка «Союз комуністів-ленінців». У листопаді 1956 року учасники гуртка поширили в коридорах Ленінградського університету та Ленінградського педагогічного інституту ім. Герцена кілька листівок, зокрема з протестом проти придушення революції в Угорщині. Заарештований у 1957 році й засуджений на 3 роки таборів і 2 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1959 році звільнений умовно-достроково.

Пєтухов Олексій Павлович (1919-?), швець (Рубцовськ, Алтайський край). Засуджував придушення угорської революції. Заарештований і засуджений на 7 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі.

Пивоварник С.С. (1925-?), робітник паровозного депо (м. Чоп, Закарпатська область, Українська РСР). Висловлював підтримку угорським повстанцям. Заарештований у 1957 році.

Піменов Револьт Іванович (1931-1990), математик, історик (Санкт-Петербург). Лідер гуртка молоді. Засуджував придушення повстання в Угорщині. Заарештований у 1957 році. У 1958 році засуджений на 6 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Володимирській в’язниці. У 1970-х – автор самвидаву, політв’язень (1970-1974, заслання в Комі АРСР).

Піщанський Федір Маркович (1926-?), робітник (Запоріжжя, Українська РСР). У розмовах стверджував, що в Угорщині не контрреволюційний заколот, а повстання робітників. Заарештований у 1958 році й засуджений на 5 років таборів і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі.

Покровський Юрій Олексійович (н. 1933), робітник рудоуправління (Карагандинська область, Казахська РСР). Заарештований у 1957 році й засуджений на 5 років. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1961 році звільнений умовно-достроково.

Потапов Іван Степанович (н. 1934, за іншими відомостями – 1937), студент Ленінградського університету (Санкт-Петербург). Учасник підпільного гуртка «Союз комуністів-ленінців». У листопаді 1956 року учасники гуртка поширили в коридорах Ленінградського університету та Ленінградського педагогічного інституту ім. Герцена кілька листівок, зокрема з протестом проти придушення революції в Угорщині. Заарештований у 1957 році й засуджений на 3 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Пустинцев Борис Павлович (1935-2014), студент 1-го Ленінградського педагогічного інституту іноземних мов. Учасник підпільного гуртка «Союз комуністів-ленінців». У листопаді 1956 року учасники гуртка поширили в коридорах Ленінградського університету та Ленінградського педагогічного інституту ім. Герцена кілька листівок, зокрема з протестом проти придушення революції в Угорщині. Заарештований у 1957 році й засуджений на 10 років таборів і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році термін скорочено до 3 років. У 1990-х–2000-х – громадський діяч. Докладніше про Б.П.Пустинцева на Когіта!ру

Ревенков Микола Іванович (1925-?), бригадир вантажників (Новосибірськ). У розмовах засуджував дії радянського уряду в Угорщині. У 1957 році заарештований і засуджений на 7 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1960 році термін скорочено до 3 років.

Рудаков Олексій Петрович (н. 1932), науковий співробітник фізико-технічного інституту Академії наук СРСР (Санкт-Петербург). Виступив на зборах партактиву з антисталінською та проугорською промовою. Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 2 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Сапогов Микола Васильович (1911-?), робітник фабрики (Івановська область). На роботі говорив, що СРСР – агресор і придушує повстання угорських робітників. Заарештований у 1957 році й засуджений на 5 років таборів і 3 роки поразки у правах. У 1960 році звільнений умовно-достроково.

Сейчі Шандор Шандорович (н. 1939), шкільний учитель (Берегівський район Закарпатської області Української РСР). Разом з М.І. та С.-Й.Й. Ормошами вивісив листівку на підтримку угорського повстання. Заарештований у 1957 році. У 1958 році засуджений на 3 роки 6 місяців таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році звільнений умовно з випробувальним терміном у 2 роки.

Семенов Микола Іванович (н. 1931), конструктор на заводі. Засуджений разом з А.В. Тюріним та А.Н. Кузіним у 1957 році за проугорські листівки. У 1959 році реабілітований. Джерело довідки: http://www.memo.ru/history/diss/hungary_index.html

Сєров Олексій Трохимович (н. 1913), учасник війни, робітник дорожньої дільниці (Сизрань, Самарська область). Разом з О.П. Гагаріним, П.С. Шульпіним та Д.Г. Горшковим восени 1956 року створив підпільну групу, яка поширювала листівки. Зокрема, написали (але не поширили) листівку про події в Угорщині. Заарештований і засуджений у 1958 році на 7 років таборів і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі.

Сігуров Олександр Васильович (н. 1925), майстер на судноремонтному заводі (Красноводськ, Туркменська РСР). Разом з В.Є. Лютиковим засуджував втручання СРСР в угорські справи. Засуджений у 1957 році на 5 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1960 році звільнений умовно-достроково.

Сіхарулідзе В.В. (н. 1940), школяр (Тбілісі). Разом з іншими школярами, зокрема із З.К. Ґамсахурдіа, у грудні 1956 року написали й поширили листівку, в якій, серед іншого, висловили підтримку «героїчному угорському народові». Засуджений умовно.

Скребков Б.М. (1914-?), художній керівник залізничного клубу (Могоча, Читинська область). Засуджував втручання СРСР у внутрішні справи Угорщини. Заарештований і засуджений у 1957 році. У 1959 році термін скорочено.

Славов Микола Миколайович (1921-?), електрик (Гур’єв, Казахська РСР). Стверджував, що в Угорщині відбулася революція, а не контрреволюційний заколот. Засуджений у 1957 році на 10 років таборів. У 1959 році термін скорочено.

Соловйов Григорій Макарович (1922-?), токар на заводі (Одеса). Разом з М.А. Богдановим-Арсен’євим засуджував придушення повстання в Угорщині. У 1957 році заарештований і засуджений на 6 років таборів і 5 років поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році звільнений умовно-достроково.

Соломін М.І. (н. 1926), студент, учасник війни. Кореспондент Таджицького телеграфного агентства (Душанбе, Таджицька РСР). Засуджував втручання СРСР у внутрішні справи Угорщини. Засуджений у 1957 році.

Солохін Микола Дмитрович (н. 1930), випускник філфаку Ленінградського університету (Санкт-Петербург). Засуджував придушення повстання в Угорщині, учасник групи М.Молоствова. Заарештований у 1958 році, засуджений на 8 років таборів. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1959 році термін скорочено до 6 років.

Спіцин О.Г. (1920-?), слюсар на електростанції (ст. Олов’яна Забайкальської залізниці). Стверджував, що СРСР вторгся в Угорщину. Засуджений у 1957 році.

Стернік Колмен Олександрович (н. 1934), студент історико-філософського факультету університету (Київ). Був учасником молодіжної групи, засуджував вторгнення радянських військ в Угорщину. Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 5 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Схіртладзе Г.Г. (н. 1941), школяр (Тбілісі). Разом з іншими школярами, зокрема із З.К. Ґамсахурдіа, у грудні 1956 року написали й поширили листівку, в якій, серед іншого, висловили підтримку «героїчному угорському народові». Засуджений умовно.

Тельников Володимир Іванович (1937-1998), студент фізфаку Ленінградського університету (Санкт-Петербург). Член гуртка «Союз комуністів-ленінців». У листопаді 1956 року учасники гуртка поширили в коридорах Ленінградського університету та Ленінградського педагогічного інституту ім. Герцена кілька листівок, зокрема з протестом проти придушення революції в Угорщині. Заарештований у 1957 році й засуджений на 6 років таборів і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Володимирській в’язниці та Дубравлазі. Емігрував до Великої Британії (1971).

Терьохін Андрій Миколайович (1934-бл.1980), студент філфаку МДУ (Москва). Разом із В.П. Кузнєцовим написав і поширив листівку з протестом проти придушення Угорської революції (1956). Заарештований у 1957 році й засуджений на 5 років. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році звільнений умовно-достроково.

Тер-Хачатрян Оганес Гаспарович (н. 1925), співробітник Єреванської державної бібліотеки (Єреван). Зробив запис у щоденнику: «Я більше не самотній. Угорщина і всі чесні люди борються за мене. Я одна з ланок ланцюга боротьби». Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 5 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Тіман Арнольд Крістапович (н. 1930), завідувач Прієдайської лікарні (Латвійська РСР). Говорив, що в Угорщині радянські війська придушили революцію. Заарештований у 1959 році й засуджений на 2 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1961 році звільнений умовно-достроково.

Тітов С.І. (н. 1930), в’язень (Красноярський край). Автор листа (підписав «комісар революційного робітничого загону Сергій Катовський») з протестом проти участі російських солдатів у придушенні Угорського повстання. Засуджений у 1957 році.

Тихонов Дмитро Іванович (1911-?), в’язень (Орловська область). У розмовах з іншими в’язнями говорив, що СРСР не повинен був придушувати повстання в Угорщині. Знову засуджений у 1957 році.

Ткаченко Леонід Володимирович (н. 1929), студент політехнічного інституту (Харків). Разом з І.О. Леонтьєвим схвалював дії угорських студентів у 1956 році. Заарештований і засуджений у 1957 році на 8 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році термін скорочено до 3 років.

Третьяков О.М. (1916-?), журналіст «Радянської Киргизії» (Киргизія). Разом із колегами С.М. Бетєвим та С.А. Мартиновим обговорював події в Угорщині. Засуджений у 1957 році. У 1959 році реабілітований.

Трофимов Віктор Іванович (1934-1994), студент 1-го Ленінградського педінституту (Санкт-Петербург). Один із лідерів підпільного гуртка «Союз комуністів-ленінців», автор програми та статуту. У листопаді 1956 року учасники гуртка поширили в коридорах Ленінградського університету та Ленінградського педагогічного інституту ім. Герцена кілька листівок, зокрема з протестом проти придушення революції в Угорщині. Заарештований у 1957 році й засуджений на 10 років таборів і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1963 році помилуваний.

Тюрін Арнольд Володимирович (н. 1929), інженер (Барнаул); засуджений разом з А.Н. Кузіним і М.І. Семеновим, епізод у вироку з «наклепницькими вигадками з приводу наданої Радянським Союзом Угорському народові військової допомоги» ставився в провину саме йому; політв’язень (1957–1959, Озерлаг). Справу закрито Верховним судом РРФСР за відсутністю складу злочину (17.12.1959). Джерело довідки: http://www.memo.ru/history/diss/hungary_index.html

Успенський Кирило Володимирович (1915-1984), письменник (Санкт-Петербург). У 1960 році заарештований, звинувачений в антирадянській агітації, зокрема критиці дій СРСР в Угорщині. Засуджений на 5 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1964 році помилуваний.

Устінов Микола Іванович (1912-?). В’язень сталінських таборів (1949-1956). Помічник капітана плавучого крана (Балтійськ, Калінінградська область). Пропагував ідеї Ніцше, Шопенгауера, Гегеля та Канта, називав марксистсько-ленінське вчення «маренням божевільних людей», диктатуру пролетаріату – «насильством над пролетаріатом». Схвалював дії угорських повстанців. Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 10 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. Реабілітований у 1973 році.

Федулов Афанасій Макарович (н. 1925), тесляр (Москва). Написав анонімного листа до редакції газети «Московська правда». У 1957 році заарештований і засуджений на 2 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Церцвадзе Т.Г. (н. 1939), школяр (Тбілісі). Разом з іншими школярами, зокрема із З.К. Ґамсахурдіа, у грудні 1956 року написали й поширили листівку, в якій, серед іншого, висловили підтримку «героїчному угорському народові». Засуджений умовно.

Хайбулін Борис Хайдарович (1937-2015), студент Ленінградського університету (Санкт-Петербург). Учасник підпільного гуртка «Союз комуністів-ленінців». У листопаді 1956 року учасники гуртка поширили в коридорах Ленінградського університету та Ленінградського педагогічного інституту ім. Герцена кілька листівок, зокрема з протестом проти придушення революції в Угорщині. Заарештований у 1957 році й засуджений на 5 років таборів і 2 роки поразки у правах. Покарання відбував у Дубравлазі. Після звільнення став ігуменом Варсонофієм, один із засновників Християнського комітету захисту прав віруючих в СРСР (1976).

Чистяков Олег Аркадійович (н. 1939), учень 10 класу (Кіров). Разом з Ю.С. Агалаковим та О.В. Івановим звинувачений у систематичному прослуховуванні іноземних радіостанцій і засудженні придушення повстання в Угорщині. Засуджений на 2 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі, звільнений умовно-достроково у 1959 році.

Чурілін Б.І. (н. 1930), електрик на тральщику (Владивосток, Приморський край). У листі знайомій писав, що «комунізм розстріляв себе в Угорщині». Засуджений у 1957 році.

Шейніс Віктор Леонідович (н. 1931), політичний діяч, економіст, 1953–1956 – вчитель історії (Ленінград), у 1957–1958 – аспірант Інституту сходознавства АН СРСР. Автор статті «Правда про Угорщину» (1956) з критикою придушення Угорського повстання. Зазнав переслідувань: виключений з комсомолу та аспірантури (1958). Працював розточувальником на Кіровському заводі (Ленінград). Повернувся до наукової діяльності тільки в 1964. У 1990 був обраний народним депутатом РРФСР. У 1993–1994 – заступник голови Комісії законодавчих пропозицій при Президентові Росії. Депутат Державної думи (1993–1995, 1995–1999). Один із засновників партії «Яблуко». Живе в Москві (джерело довідки: http://www.memo.ru/history/diss/hungary_index.html)

Шіхман Герш Мошкович (н. 1914), завідувач кравецької майстерні (Одеса). Разом з Я.Л. Грабовецькою в розмовах обговорював і схвалював повстання в Угорщині. Заарештований і засуджений у 1957 році на 6 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1960 році справу закрито.

Шульпін Прокопій Самсонович (1921-?), комірник (Сизрань, Самарська область). Разом з О.П. Гагаріним, О.Т. Сєровим та Д.Г. Горшковим восени 1956 року створив підпільну групу, яка поширювала листівки. Зокрема, написали (але не поширили) листівку про події в Угорщині. Заарештований і засуджений у 1958 році на 8 років таборів і 3 роки поразки у правах. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі. У 1964 році термін скорочено до 6 років.

Шульц Федір Федорович (1900-?), партійний діяч (Саратов); у 1930 саратовська парторганізація була в опозиції до Сталіна; в’язень сталінських таборів (поч. 1930-х–сер.1950-х), реабілітований (1956), пенсіонер союзного значення; надіслав низку листів з критикою внутрішньої та зовнішньої політики партії, зокрема у зв’язку з угорськими подіями. Політв’язень (1956–1958, Ленінградська спеціальна психіатрична лікарня). Реабілітований у 1964 році.

Шуйський (Шумський?) Роман Іванович (1924-?), монтер зв’язку на шахті (Норильськ, Красноярський край). Заарештований у 1957 році й засуджений на 10 років таборів. У 1960 році термін скорочено до 5 років. Покарання відбував в Озерлазі та Дубравлазі.

Елефтеріу Дімітріос Даміанос (н. 1924), політичний емігрант із Греції (Чирчик, Ташкентська область, Узбецька РСР). Засуджував втручання СРСР у внутрішні справи інших країн, зокрема Угорщини. У 1962 році заарештований і засуджений на 3 роки таборів. Покарання відбував у Дубравлазі.

Юдін Ерік Григорович (1930-1976), викладач педагогічного інституту (Томськ). Заарештований у 1957 за критику радянських дій в Угорщині. Засуджений на 10 років таборів. У 1960 році звільнений умовно-достроково. Повернувся до Москви. Один із лідерів Московського методологічного гуртка.

Якунін Леонід Олександрович (н. 1924), робітник автобази (Красний Луч, Луганська область, Українська РСР). Критикував внутрішню і зовнішню політику СРСР, зокрема з приводу Угорщини. Заарештований у 1956 році. У 1957 році засуджений на 6 років таборів. Покарання відбував у Дубравлазі. У 1961 році звільнений умовно-достроково.

Автор: Олексій Макаров

Учасники: Архів Історії інакодумства в СРСР Міжнародного Меморіалу, Москва., Еріх Лессінґ, фото, Музей Терору, Будапешт, копія.

Угорщина, 1956 р.



поширити інформацію


Подібні статті